У ці дні відзначається 70-річчя трагедії Бабиного Яру, який став сумним карбом трагедії Голокосту єврейського народу, організованого нацистами під час Другої світової війни. Добре відомо, що у Бабиному Яру окупанти здійснювали і масові розстріли українських патріотів і військовополонених, що наприкінці 1930-х там ховали жертви своїх злочинів й сталінські кати. Тож зрозуміло, що ця сумна дата має стосунок до всіх нас, але у світі її більше пов’язують з трагедією Голокосту. Як не дивно, а нинішній єврейський Новий рік відзначення цієї дати розвів у часі для євреїв і українців, хоч думається, слід вже нам усім навчитися поєднувати такі сумні дати у спільному національному календарі. І тут дуже мало тільки виконувати вказівки про проведення уроків пам’яті в школах, бо йдеться про складні і трагічні уроки історії. До речі, наступного року нас чекає ще більш трагічна подія у контексті історії Голокосту на нашій землі — 70-річчя розстрілу нацистами в’язнів усіх єврейських гетто на окупованій ними території. І тут одними офіційними заходами, мабуть, не обійтись. А ще мене нині дуже здивувало, що на державних заходах у Бабиному Яру не побачив російського поета Євгена Євтушенка, який, власне, першим у радянські часи підняв свій голос про цю трагедію…
В.Бевзюк, м. Хмельницький