Впродовж практично всіх років існування в області об’єднань промисловців і роботодавців питання щодо забезпечення підприємств реального сектора економіки кваліфікованими робітничими кадрами виходить на перший план. Принаймні, кожне спільне засідання правлінь ХСПП і ООРХО акцентує на цьому особливу увагу, незважаючи на попередньо обрану головну тему зустрічі. Промисловий директорат Хмельниччини чим далі гучніше заявляє про гостроту кадрової проблеми серед робітничих професій: кваліфіковані майстри-спеціалісти старіють, а гідної заміни їм немає. Отож це змушує виробничників переглядати свої перспективні плани, навіть відмовлятися від привабливих замовлень. У найближчі часи, якщо ситуація докорінно не змінюватиметься, вітчизняна промисловість неминуче втрачатиме свої позиції не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринках, які нині й так бажають кращого.
Впродовж практично всіх років існування в області об’єднань промисловців і роботодавців питання щодо забезпечення підприємств реального сектора економіки кваліфікованими робітничими кадрами виходить на перший план. Принаймні, кожне спільне засідання правлінь ХСПП і ООРХО акцентує на цьому особливу увагу, незважаючи на попередньо обрану головну тему зустрічі. Промисловий директорат Хмельниччини чим далі гучніше заявляє про гостроту кадрової проблеми серед робітничих професій: кваліфіковані майстри-спеціалісти старіють, а гідної заміни їм немає. Отож це змушує виробничників переглядати свої перспективні плани, навіть відмовлятися від привабливих замовлень. У найближчі часи, якщо ситуація докорінно не змінюватиметься, вітчизняна промисловість неминуче втрачатиме свої позиції не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринках, які нині й так бажають кращого.
Днями кадрова проблема промисловим директоратом була визначена основною на черговому спільному засіданні ХСПП і ООРХО, місцем для якого обидва правління обрали ВПУ №11 — провідний заклад системи профтехосвіти області. Відтак самі стіни цього училища спонукали для відвертої та самокритичної розмови, до участі в якій були запрошені як представники влади, так і відповідних установ та організацій разом зі спеціалістами профтехосвіти.
Характерно, що актуальність обраної теми належним чином розуміють усі, але у кожного своє бачення і свої контраргументи.
На переконання президента ХСПП і ООРХО Івана Дунця, генерального директора ВАТ “АК “АДВІС”, “минув час, коли всі зусилля були спрямовані на те, щоб зберегти в системі проф-техосвіти і кадри, і потужності, нині потрібен сучасний продукт на ринку праці”. Він вважає, що для цього у вихованців ПТУ мають бути бажання і вміння працювати на виробництві, відповідно “профтехосвіта має готувати кваліфікованих спеціалістів, а не просто вихованих молодих людей”.
На думку гендиректора ВАТ “Темп” Івана Праворського, нинішня система профтехосвіти є застарілою, вона відірвана від сучасних реалій, а фаховий рівень її випускників не відповідає присвоєним кваліфікаційним розрядам. “Потрібна юридична і моральна відповідальність за якість підготовки учнів ПТУ, — каже він, — це загальносуспільні завдання”.
Петро Королюк, директор ДП “Красилівський агрегатний завод” пропонує прив’язати ПТУ до конкретних підприємств, створювати потужні базові заклади профтехосвіти. А їх викладачі та майстри повинні вдосконалювати свій фаховий рівень безпосередньо на заводах, проходити там практику.
Промисловий директорат вважає, що державне замовлення профтех-освіти повинно супроводжуватись практикою закріплення випускників на конкретних підприємствах, що компенсуватиме витрати держави на їх навчання.
У голови ради Федерації профспілок області Геннадія Харьковського свій погляд на цю проблему. За його словами, у молоді відсутня мотивація працювати на заводах. “Середня зар-плата молоді на виробництві не перевищує 1500 гривень, відтак її більше вабить вища освіта, а не робітнича професія”. У цьому з ним згодна і керівник системи профтехосвіти області, заступник начальника управління освіти та науки ОДА Антоніна Харчук. За її даними, молодих подолян у вузах навчається понад 52 тисячі, а в мережі ПТУ лише 14,5 тисячі. Вона дорікнула роботодавцям, що чимало з них відмовились від співпраці за двосторонніми угодами з профтех-освітою. Прикрою практикою вона вважає відмову випускників ПТУ працювати на заводах через два-три місяці після працевлаштування.
Контраргумент керівника Кам’я-нець-Подільського електромеханічного заводу Леоніда Дьяконова: “Високу зарплату можна платити лише висококваліфікованому робітнику і ми це робимо, але випускники ПТУ такому рівню не відповідають”. Його колеги апелюють і до іншого — тінізації економіки, де ухилення від податків дозволяє платити людям більшу зарплату в “конвертах”.
Освітяни, зі свого боку, акцентують на застарілість обладнання ПТУ і потреби навчання як учнів, так і викладачів в умовах конкретного виробництва. Розуміють вони і неминучість оптимізації мережі профтехосвіти, її профілювання за конкретними напрямками, виходячи з державного замовлення та потреб діючих підприємств. Антоніна Харчук щодо цього вважає доцільним скористатися досвідом Росії, де відбулося реформування профтехосвіти. Натомість певні конкретні кроки у зміні підготовки робітничих кадрів пропонуються і в нас. Так, начальник управління освіти і науки ОДА Віктор Очеретянко бачить вихід із ситуації у поєднанні програми розвитку економіки області з перспективними орієнтирами підприємств, щоб державне замовлення на підготовку робітничих кадрів було реальнішим, з належним ефектом у реалізації.
Однією з причин стагнації у цій сфері заступник голови обласної ради Василь Осадчий вважає ситуацію, що склалася, коли кожна сторона дбає лише про власні інтереси. На його думку, цією проблемою має конкретним чином займатися депутатський корпус і розглянути її на сесії облради. Щоправда, роботодавці зауважили при цьому, що два роки тому сесія обласної ради так і не затвердила обласну програму розвитку профтехосвіти, отож її необхідно пов’язати з іншою програмою — підготовки робітничих кадрів.
Ось такою вийшла розмова на цій зустрічі зацікавлених сторін, яка нарешті окреслила певні конкретні кроки, що знайшли відображення у постанові засідання, де поєдналися пропозиції та рекомендації рівня як регіону, так і держави. Тож варто, мабуть, прислухатися до думки ветерана профтехосвіти, кандидата технічних наук Олега Гаврилюка: “У нас була чудова система підготовки робітничих кадрів за радянських часів, її варто лише пристосувати до сучасних умов”. Характерно, що її підтримує і промисловий директорат Хмельниччини.
Володимир Разуваєв