Сучасний арт-простір — відкритий для будь-якої теми, манери акторської гри. На жаль, така постмодерністична вседозволеність дає шанс розвитку деструктивному мистецтву, яке нівелює глибину, шарм сцени, ловить глядача на інстинкт, моду — щось скороминуще, але не вічне. Завжди знайдуться ті, кого цікавитиме здешевлене духовно мистецтво. Але митцям потрібно розуміти, що бути цікавим, бо модним і бути цікавим, бо особливим — різні речі.
Одним зі способів вирізнитися на тлі мистецтва і разом з тим підняти авторитет своєї країни є пропаганда мистецтва з національною родзинкою. І щоб воно звучало гучніше, називалося висококультурним, драматургам потрібно братися за глибокі теми, якісно і з трепетом відтворювати на сцені матеріал вітчизняних класиків. У їхніх творах — не менше мудрості, ніж у зарубіжних.
Сучасний арт-простір — відкритий для будь-якої теми, манери акторської гри. На жаль, така постмодерністична вседозволеність дає шанс розвитку деструктивному мистецтву, яке нівелює глибину, шарм сцени, ловить глядача на інстинкт, моду — щось скороминуще, але не вічне. Завжди знайдуться ті, кого цікавитиме здешевлене духовно мистецтво. Але митцям потрібно розуміти, що бути цікавим, бо модним і бути цікавим, бо особливим — різні речі.
Одним зі способів вирізнитися на тлі мистецтва і разом з тим підняти авторитет своєї країни є пропаганда мистецтва з національною родзинкою. І щоб воно звучало гучніше, називалося висококультурним, драматургам потрібно братися за глибокі теми, якісно і з трепетом відтворювати на сцені матеріал вітчизняних класиків. У їхніх творах — не менше мудрості, ніж у зарубіжних.
Однією з найбагатших драматично, художньо, тематично є творчість Лесі Українки. З нагоди відзначення 140-ї річниці з дня народження поетеси 17 вересня у Луцьку стартував фестиваль вистав за її п’єсами. Свою трактовку Лесених творів представили на сцені 16 театрів різних міст України. Приємно, що серед них була постановка провідного артиста Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. М.Старицького Володимира Веляника. Філософський твір за біблійними мотивами “На полі крові” вже неодноразово побував на сцені рідного хмельницького, тернопільського театрів, його високо оцінили на театральних фестивалях міжнародного рівня “Відлуння” та “Розкуття”.
“Хоч я перевтілювався у героїв постановки вже не вперше, — розповідає Володимир Веляник, — щоразу вистава вдається по-новому. Перш за все тому, що я веду художній діалог з публікою. На початку постановки у залі вмикається світло, аби я міг бачити очі глядачів. Скажу відверто, коли я виступав у Тернополі, контактувати з публікою було важче, глядач споглядав за сценічним дійством надто критично. А ось у Луцьку мене прийняли тепло і з розумінням. Приємно було знайти в Інтернетному форумі про фестиваль схвальні коментарі, присвячені моїй виставі “На полі крові”.
Новим диханням у театральній трактовці “На полі крові” стало те, що хмельничанин перетворив твір на моноспектакль, хоч розрахований він на два актори. Таке рішення зацікавило почесне журі фестивалю, головою якого став народний артист України Федір Стригун. Роботу Володимира Веляника визнано однією з найцікавіших. До того ж на луцькому фестивалі було представлено лише дві моновистави, другу “В катакомбах” зіграв дніпропетровський актор.
До найпрофесійніших постановок, котрі демонструвалися на сцені Волинського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка, увійшли вистави, привезені львів’янами. Особливо потішила і публіку, і журі їхня “Лісова пісня”. Цей твір зіграли більшість театрів-учасників фестивалю. Але “Лісова пісня ” по-львівськи вразила професіоналізмом, точністю передачі матеріалу, проникливістю. “Коли закінчилася вистава, я аплодував стоячи. Влучно підібраний акторський склад, більшість якого — молодь, гарне сценічне рішення, режисура робили львів’ян відмінниками сцени. Щоправда, мої луцькі колеги зазначили, що у постановці трішки бракує живої Волині, про яку так розуміюче і тонко писала у творі Леся Українка”, — ділиться Володимир Веляник.
Фестиваль, організований за підтримки Волинської облдержадміністрації, став для професійних театрів нагодою стати театрально потужнішими, а театрам-початківцям дав можливість повчитися у досвідченіших колег.
Запозичив щось у інших та вразив чимось своїм і Володимир Веляник. Його до Луцька відряджали всім театром, підтримали поїздку обласне управління культури, особисто директор музично-драматичного театру Петро Данчук. Після закінчення фестивалю Володимир Веляник знову взявся за театральний станок у рідному театрі. Так, нині працює над роллю у “Циганці Азі” та над комедією-казкою з елементами еротики “Хазяйка стриптиз-бару”.
Ірина САЛІЙ