Хоч і не належу до футбольних фанів, але, зізнаюся, футбол люблю змалку і досі з задоволенням граю у цю справді наймасовішу і найулюбленішу гру мільйонів. Мабуть, не менше хмельницьких фанів останні роки переймаються спортивною долею нашої міської команди, розвитком футболу у нашім краї. Але останнім часом, аналізуючи хід підготовки до “Євро-2012” в нашій країні, вже перетворююсь у противника його проведення в Україні, хоч добре розумію, що цей “поїзд” уже пішов і зупинити його не можливо. Усвідомлюю, що розуміння цього факту не стане підставою до ініціювання вже мною нагородження президента нашої футбольної федерації Георгія Суркіса званням Героя України, як цього хотів дехто з моїх колег, бо ж відомо, куди встелена дорога з добрих намірів…
Хоч і не належу до футбольних фанів, але, зізнаюся, футбол люблю змалку і досі з задоволенням граю у цю справді наймасовішу і найулюбленішу гру мільйонів. Мабуть, не менше хмельницьких фанів останні роки переймаються спортивною долею нашої міської команди, розвитком футболу у нашім краї. Але останнім часом, аналізуючи хід підготовки до “Євро-2012” в нашій країні, вже перетворююсь у противника його проведення в Україні, хоч добре розумію, що цей “поїзд” уже пішов і зупинити його не можливо. Усвідомлюю, що розуміння цього факту не стане підставою до ініціювання вже мною нагородження президента нашої футбольної федерації Георгія Суркіса званням Героя України, як цього хотів дехто з моїх колег, бо ж відомо, куди встелена дорога з добрих намірів…
І все ж, чому конкретно виступаю проти цього найпрестижнішого європейського футбольного турніру? — запитаєте. А тому, що все більш очевидним стає не спортивна, а приватно-бізнесова складова цього спортивного проекту у нашій країні і прошу не відразу мене звинувачувати у наївності. Зрозуміло, що бізнес-інтереси у подібних проектах є, і завжди були основними їх складовими, але у нашому, українському, випадку все поставлено з ніг на голову, а точніше на догоду організаторам, як на мене, грандіозної бізнес-афери, яку ми з вами будемо відкашлювати не один рік. Адже, як відомо, прискорене будівництво спортивної інфраструктури під турнір нині йде загалом за державний кошт, тобто з нашого і без того в умовах кризи дірявого бюджету. Не буду повторювати відомі факти завищення цін на спорудженні спортивних об’єктів, ту інформацію з цього приводу, яка вже дістала оцінку преси, аналітиків. Проте нинішній етап цього проекту можна назвати “квіточками”, бо його “ягідки” нас чекатимуть ще наступного року і після завершення турніру.
Адже є очевидним, що всі можливі резерви бюджету країни та регіонів будуть кинуті на те, щоб ми “не вдарили лицем у багнюку”, тож, зрозуміло, що ці кошти підуть на авральне завершення усіх цих об’єктів. А це не тільки спортивні споруди, але й будівництво, капітальний ремонт доріг, готелів тощо. Звичайно, певній частині бізнесу, який працює, скажімо, у сфері обслуговування, відпочинку і туристичних послуг, з цього “пирога” обов’язково перепаде, щоправда, ще більше вже нині перепадає тим чиновникам, які працюють на формуванні держзамовлення на подібні об’єкти, де, подейкують, “відкати” вже нині зашкалюють. А що буде завтра, коли вщухне ейфорія турніру, кому перепаде це багатство? Не треба бути великим аналітиком, щоб передбачити, що, скоріш за все, одразу після парламентських виборів у країні відбудеться інший турнір — комерціалізації та продажу усього, що набудовано за державний кошт до “Євро-2012”, на якому рівної конкурентної боротьби, як це буде на футбольному полі, годі чекати, адже просочується інформація, що вже сьогодні ці об’єкти закріплені за майбутніми конкретними власниками та будуть розпродані за безцінь, зрозуміло, під благородними гаслами поповнення державного бюджету, який, вочевидь, потратився на їх будівництво…
А ми кажемо, що у нас немає кризових менеджерів, ось вони, хоч греблю гати, біда тільки в тому, що працюють вони не на імідж держави, а на власну кишеню. Хоча, погодьмося, що ще не пізно задіяти інший сценарій підготовки до “Євро-2012”, коли уряд та його відповідні структури публічно знайомлять широку громадськість і суспільство з усією “дорожньою картою” проведення турніру та його наслідків. А так нині ми, скоріш за все, присутні при накриванні столів до бенкету під час, даруйте, чуми у вигляді тотальної економічної кризи з усіма її наслідками та в передчутті нової грандіозної корупційної афери, яка, зрозуміло, до нашої з вами щирої любові до футболу не має жодного відношення…