За роки незалежності українці пережили багато реформ, більшість із яких були спрямовані на пограбування нашого народу, нечуваного збагачення окремої касти олігархів. Але нині найбільшу загрозу для українців і держави несе новоспечений Верховною Радою й урядом Азарова заключний етап реформи в аграрному секторі економіки України. Неозброєним оком видно, що ця реформа спрямована на те, щоб за безцінь забрати в українських селян землю і передати у довічну власність олігархам-латифундистам, які вже сьогодні, за відсутності закону про ринок землі, через різні шахрайські угоди та схеми заволоділи сотнями тисяч гектарів українських чорноземів.
За роки незалежності українці пережили багато реформ, більшість із яких були спрямовані на пограбування нашого народу, нечуваного збагачення окремої касти олігархів. Але нині найбільшу загрозу для українців і держави несе новоспечений Верховною Радою й урядом Азарова заключний етап реформи в аграрному секторі економіки України. Неозброєним оком видно, що ця реформа спрямована на те, щоб за безцінь забрати в українських селян землю і передати у довічну власність олігархам-латифундистам, які вже сьогодні, за відсутності закону про ринок землі, через різні шахрайські угоди та схеми заволоділи сотнями тисяч гектарів українських чорноземів.
Внаслідок такої підступної політики влади села приречені на вимирання. Новоспечені латифундисти безсоромно експлуатують і виснажують нашу землю, засіваючи її монокультурами: ріпаком, соняшником тощо та отримуючи надприбутки. Це призвело до масового безробіття селян, позбавило їх будь-якої перспективи. Вони змушні поневірятися по інших державах, заробляючи кошти на прожиття.
Ніхто не заперечує, що земля має бути товаром і має бути ринок землі, яка повинна мати відповідну, не нижчу за світову ціну. Проте чи готова законодавча база для цього, чи усунуто грубі порушення чинного законодавства при здійсненні першого етапу реформування в аграрному секторі економіки, започаткованого в кінці 90-х років минулого століття? Чи готові ми довірити нинішній владі торгувати українськими чорноземами?
Адже вже сьогодні, за відсутності ринку землі, у повному обсязі діє тіньовий ринок, який “кришують” представники влади, як це сталося на Хмельниччині в Летичівському та Новоушицькому районах, де були спроби продати великі ділянки землі за безпосередньої участі голів районних держадміністрацій.
Тепер згадаймо, з якими порушеннями чинного на той час законодавства проходив перший етап реформи в аграрному секторі. У той час була інша влада. Був нібито “добрий” Земельний кодекс України та Указ Президента Леоніда Кучми “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, але грубих зловживань з боку владної номенклатури уникнути не вдалося. Вони даються взнаки і сьогодні. Адже багато селян не отримали законно належних їм земельних та майнових паїв. Натомість у списки на отримання земельних паїв включені сторонні особи: родичі та близькі державних чиновників.
Злочинним шляхом, порушуючи п. 2 ст. 6 Земельного кодексу України, влада позбавила права отримати земельні частки-паї працівників бюджетної сфери на селі, а це працівники освіти, охорони здоров’я, культури тощо. На справедливі звернення працівників цієї категорії виділити їм передбачену законом землю влада безсоромно не реагувала.
Розроблений план захоплення українських земель реалізовувався знищенням технічних засобів у селах, цукрових заводів та інших підприємств переробної галузі, банкрутства колгоспів через заставу землі та майна в банках, знищення поголів’я худоби та руйнації тваринницьких ферм. Сьогодні ми вже пожинаємо плоди цього злочину. Наші продовольчі ринки завалено імпортними, неякісними, часто небезпечними для здоров’я товарами, ціни на які значно вищі світових.
Дуже важливим є визначення стартової ціни на нашу землю. Адже вже сьогодні засоби масової інформації нав’язують нам ціну одного гектара землі на порядок нижчу за середню світову. Чому так? Ціни у світі на золото, срібло, нафту, газ, метал приблизно однакові і в Україні, і в Ізраїлі, і в США. А землю — нашу годувальницю, яка є найціннішим багатством, намагаються продати за безцінь. І це при тому, що в світі панує продовольча криза. В цих умовах аграрний бізнес є найперспективнішим.
Питання земельних відносин вимагають прискіпливого вивчення й обговорення у суспільстві, а головне — приведення у відповідність до чинного на той час законодавства проведення першого етапу реформи в аграрному секторі України, для чого потрібно залучити правоохоронні органи, СБУ та Генеральну прокуратуру. Адже допущені чиновниками злочини не мають терміну давності.
На мою думку, перед тим, як започаткувати ринок землі, необхідно провести інвентаризацію земель, визначити правовий статус окремих ділянок, зокрема тих, що можуть бути об’єктами товарно-грошового обігу. Особливу увагу звернути на ділянки, які були вилучені з земель сільськогосподарського призначення. Важливо законодавчо закріпити положення, що корисні копалини в надрах землі, яка вже не є власністю держави, належать державі, а Кабінету міністрів України оцінювати землю за світовими цінами. Необхідно також заборонити дарувати землю стороннім особам, які в такий спосіб купують землю через тіньовий ринок, тим часом як Верховна Рада подовжила мораторій на продаж землі до 1 січня 2012 року.
Президент України повинен дати доручення Генеральній прокуратурі та СБУ провести перевірку на відповідність чинному законодавству організації і проведення реформ в аграрному секторі економіки за весь період реформування й усунути виявлені недоліки.
А ще, на мою думку, треба оприлюднити перелік осіб і суми бюджетних коштів, які були виділені їм на підтримку аграрного сектора економіки за останні п’ять років, провести розпаювання землі та майна спеціалізованих сільськогосподарських господарств, які втратили цей статус, усунути монополію посередників на експорт сільськогосподарської продукції, зокрема й зерна, створювати рівні умови усім виробникам сільськогосподарської продукції для реалізації її на експорт за світовими цінами без посередників.
Зрозуміло, що необхідно також законодавчо визначити, що землю можуть купувати лише громадяни України, які постійно проживають в Україні з 1991 року, не змінюючи громадянство, заборонивши це тим, хто має подвійне громадянство.
Думаю, що всі зі мною погодяться, що іноземні громадяни не мають права купувати нашу землю.
Переконаний, що Верховній Раді слід подовжити мораторій на продаж землі до законодавчого впорядкування усіх земельних відносин, що стане бар’єром для можливих зловживань при впровадженні ринку землі. Тільки за таких умов Україна почне відроджуватися, коли буде забезпечено розвиток села, а не його знищення. Вільна праця на власній землі при всебічній підтримці держави — це кредитна та інвестиційна політика, створення власних ринків збуту, сприяння експорту продукції, зміна податкового законодавства з метою скасування грабіжницьких податків і поборів.
Земля — це той рубіж, за який відступати не те, що не можемо, а й не маємо права ні перед нинішнім, ні перед майбутніми поколіннями українців!
Володимир Борейчук, член Конгресу українських націоналістів