Довгоочікуваним став фестиваль “Старовинний Меджибіж-2011”. Тривала кавалькада розваг у древній фортеці 26-28 серпня.
Довгоочікуваним став фестиваль “Старовинний Меджибіж-2011”. Тривала кавалькада розваг у древній фортеці 26-28 серпня.
Навколо високих камінних мурів розросталися наметове містечко й торгові прилавки з дріб’язком, розчиняли двері сільські крамниці у передчутті гарного прибутку від туристів… “Старовинний Меджибіж-2011” загримів і музичним початком — скликала публіку етно-рокова група “Ренесанс”. Хлопці створили на сцені щось схоже до українського весілля з сучасним драйвовим акцентом.
Музика музикою, а “Старовинний Меджибіж-2011” — це найперше гарт бойового духу. Одразу після музичного концерту відбулася масова битва — богурт. У металевих латах кремезні і не дуже хлопці молотили одне одного мечами та кувалдами за всіма правилами лицарського бою. Хтось натреновував своє тіло, хтось вивільняв на фестивалі накипіле, хтось дійсно любить відтворювати історичний бій, відчуваючи себе лицарем… За фестивальною задумкою, переможцям діставалося серце прекрасних дам. Довгокосих струнких красунь у середньовічних сукнях було чимало і кожна вболівала за свого відчайдуху, котрий за неї пішов на меч.
Один із організаторів фестивалю, очільник хмельницького військово-історичного клубу “Воїн” Костянтин Пархоменко розповів: “Цьогоріч участь у фестивалі взяли півсотні бойових команд з різних міст України, а також Молдови, Білорусії та Польщі. Хмельничани у боях не змагалися, на плечах наших земляків цього року — лише організаційні питання. Для потіхи гостей фестивалю вони продемонстрували групові та одиночні бої. Відрадно, що особливих зусиль для залучення команд до щорічного меджибізького дійства докладати не довелося. Про фестиваль уже добре знають в Україні і далеко за її межами. Новинкою “Меджибожа-2011” стали нічні богурти. Масові бої у сутінках під освітленням факелів небезпечніші, азартніші, видовищніші. Цього року у нас вперше відбувся турнір за класичними правилами. Тобто кожен лицар мав свого зброєносця, герба…”
Переможці змагань отримували гідні подарунки — лицарська доблесть нагороджувалася лискучою зброєю, яку виготовляли майстри у кузнях Хмельниччини. Така винагорода дійсно цінна для бійців, адже коштує недешево. Сам металевий стрій бійця, за словами учасників, вартує від півтори до трьох тисяч гривень.
Фортеця “Біла Либідь” (саме таку назву має захисний мур, в якому відбувається фестиваль) манила до себе не лише боями. Дівчат розважали майстер-класи з ірландського та шотландського танців. Своєрідні уроки для присутніх провели майстри з Канади, Росії, України…
Відвідували гості фестивалю і музеї на території фортеці. Адже тут скарбниці історичних знахідок і свідчень одні з найбагатших в Україні.
Смачними наїдками частували фортечні кухні під відкритим небом. Їжа потрапляла на дерев’яні столи з великих казанів, що грілися на багатті. Вистачало вогню не лише на куховарство. Фаєршоу на цьогорічному фесті стало одним з наймасштабніших у Європі.
…Гарним був фестиваль, але в бочці меду таки знайшлася своя ложка дьогтю. Поряд із культурою, яку пропагували забійники дійства, протидіяли безкультурщиною окремі гурти молодих. Залишені ними гори сміття, брутальні лайки після надміру алкоголю дещо відволікали від фестивальної краси. Але спишемо це на ще недостатню свідомість молодих — саме безкультурна молодь була тією ложкою дьогтю.
Ірина САЛІЙ