Таки проігнорував, що б там нині на Банковій не говорили і як би не пояснював причину непояви Віктора Януковича на П’ятому Всесвітньому Форумі українців міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, якому випала там незавидна роль “цапа-відбувайла”. І чи не тому цей представницький Форум світової української діаспори, що зібрався в Києві напередодні 20-річчя нашої Незалежності, опинився, по суті, в інформаційному вакуумі і його слідом за нинішнім главою держави вже зобов’язані були “не побачити” провідні телемедіа, не кажучи вже про їх периферійний сегмент. Звичайно ж, якби Віктор Янукович, всупереч своїм переляканим радникам, виступив, як і було заплановано, на Форумі, уся ця провладна преса тільки б про це говорила.
Насправді дуже шкода, що саме так сталося і Президент не скористався можливістю почути віч-на-віч думку представників української діаспори з усіх куточків світу. Переконаний, що нічого надзвичайного у цьому діалозі для нього не відбулося б, але чому саме такий сценарій для Президента був написаний його командою, сподіваємося, ми ще дізнаємося, адже ж витримував він якось діалог-дискусію з діаспорою США, хіба ні? Звичайно, можна списати цей факт на особливості процесу утвердження Віктора Януковича на президентській посаді, коли він старається бути не просто “президентом Донбасу”, а главою всієї нашої держави. Та все ж таке нехтування першою особою держави подібними знаковими для української спільноти подіями, як Всесвітній Форум українців, є незрозумілим, а за великим рахунком — очевидним проколом його команди. Адже цей Форум, як і його керівний орган — Всесвітня Координаційна Рада, починаючи від часу їх утворення у 1992 році, ніколи не йшли шляхом якоїсь конфронтації, зокрема, з українською владою й завжди захищали інтереси України в світі усіма можливими способами.
Зрештою, що міг почути Президент у цій поважній аудиторії такого, що вибило б його з колії? Критичну оцінку процесу над Юлією Тимошенко, про загрози демократії в Україні? Безперечно, але хіба через гостроту цих тем і проблем варто було банально лякатися зустрічі з представниками діаспори, яка залишається важливим фактором міжнародної політики нашої держави? Згоден, що Президенту має бути соромно за спроби клерків з його команди ставити організаційні перепони у проведенні Форуму, але ж не чужі Україні зібралися на ньому люди. А як, скажімо, важливо було б йому почути з перших вуст представників української діаспори з Росії, що офіційний Кремль відверто нехтує їх культурно-національними правами, що, скажімо, в цій країні нині немає жодної української школи на відміну від України, де, за визначенням Івана Драча, сьогодні росіяни живуть краще, ніж представники титульної нації у плані задоволення їх культурно-освітніх потреб на освіту, пресу. Хіба це не аргумент для глави держави і його команди нині, коли офіційна Москва нахраписто і відверто тисне на Україну? Не кажучи вже про те, що нині досить ризиковано нехтувати думкою впливової української діаспори у США, Канаді, Європі загалом.
Сподіваюся, що в Адміністрації Президента має відбутися найсерйозніший розбір цього “польоту” його команди, що став її очевидним “прольотом”. Інша справа, якщо нашому главі держави нині більше до вподоби лизоблюдські похвальби від своєї свити та усіх тих, хто їсть з владного столу, але, здається, сам він і його найближче оточення вже починає задумуватися над безперспективністю власної внутрішньої політики, у якій поки що не передбачено посилу на консолідацію нашого суспільства. А 20-річчя Незалежності й зокрема Всесвітній Форум українців — це таки добра нагода задуматися над багатьма проблемами своєї країни. Зрештою, подібний вияв нехтування багатомільйонною українською діаспорою в світі з боку перших осіб держави просто недопустимий…