Минулого тижня у Великих Сорочинцях — осередку національного духу на Полтавщині відбувся традиційний Сорочинський ярмарок.
Минулого тижня у Великих Сорочинцях — осередку національного духу на Полтавщині відбувся традиційний Сорочинський ярмарок.
Відвідувачів ярмарку найперше приваблювали кольористі прилавки з глечиками, розписаними тарілками, магнітиками, іграшками… Цей дріб’язок зловив на гачок найбільше покупців і дав добряче підзаробити умільцям прилавкового торгу. Певно, чи не кожна красуня на ярмарку придбала гроно червоного, як калина, намиста чи прикрасу з бурштину, бірюзи, коралу… Розщедрювалися й чоловіки на прикраси для своїх коханих. Щодо цін на, як кажуть у народі, цяцьки, то вони були відносно невисокими. Але, якщо спроектувати їх ціну на наш місцевий ринок, то у Хмельницькому їх можна придбати і дешевше. Так, наприклад, ярмаркова ціна одинарного намиста зі справжньої бірюзи — сотня-півтори гривень.
Ходовим товаром ярмарки стали магнітики на холодильник (вони нині є чи не в кожного колекціонера-початківця). Найменша ціна такого виробу, яку вдалося зафіксувати, — п’ять гривень (невеличка прикраса оселі з дерева), а найбільша — 30 гривень (тут зіграла роль якість оздоблення фігурки та матеріал виготовлення). Який же український ярмарок без ляльки-мотанки?! Ця безлика іграшка вийшла на третє місце попиту серед покупців. Оберіг у формі людини потрапляв до споживацької торбини за 30-100 і більше гривень. Ті, кому не вистачало коштів на ляльку або просто кортіло вивчити анатомію полотняно-ниткового виробу, могли відвідати майстер-класи досвідчених майстринь-лялькарок. Вчили на ярмарку й іншому корінному українському рукоділлю: вишивці, ткацтву, в’язанню, розпису по склу, приготуванню козацького кулішу тощо.
Було чим і чоловікам потішитися. Як не крути, а найперше їх тягнуло до хмелю. Його на ярмарку було, хоч греблю гати. Одними із головних спонсорів проведення ярмарки стали торгові марки пива, їхні напої розходилися на гора. Наливати по самі вінця можна було і смачної медовухи. До цього підбадьорюючого напою приваблювали безкоштовні дегустації. Найбільше подобалася медовуха діда Василя (саме в такому образі був продавець, котрий самотужки виготовляє напій). Умілець радо поділився секретом виготовлення солодкого трунку та ще й присмачив його цікавою оповідкою: “Для щедрої порції напою потрібно два кілограми меду, чотири столові ложки води, чотири-п’ять кілограмів вишень. Мед положити в емальовану посудину чи в таз для варення, залити водою і зварити сироп, періодично помішуючи та знімаючи піну. У бутель з вузьким горлом положити промиті вишні без кісточок і залити вистудженим сиропом. Ємність накрити вологою тканиною і залишити в теплому приміщенні на три дні для бродіння. Коли суміш забродить, винести бутель до погребу і, заткувши отвір звертком цупкого паперу, залишити для дозрівання. Через три місяці медовуха готова. Але смак цього меду тим кращий, чим довша його витримка. Усі знають, що означає “медовий місяць”. Але звідки вираз походить відомо не кожному. У давнину існувала традиція, за якою до шлюбу варили медовуху. Молоді пили її не тільки на святковому застіллі, але й 30 днів після нього. Шкода, що про цей мудрий звичай знають не всі наречені”.
Естафету розваг для чоловіків продовжило ковальство. За п’ять гривень можна було викарбувати пам’ятну монету із написом “Великі Сорочинці”.
Чимало підзаробили ярмарківці на харчах. Страви швидкого приготування, українські галушки, пампушки, шашлики, ковбаси особливої випічки просто причаровували і слинка котилася вже від першого погляду на них.
Але не стравами одними сита людина. На Сорочинському ярмарку змогли знайти віддушину й ті, в кого в кишенях не густо. Для них — мелодія фольклорного співу, азарт національного танцю… Розважали півторамільйонну публіку не лише полтавські пісенні й танцювальні колективи, а й запрошені закордонні гості — азербайджанський танцювальний гурт “Розмай”, народний вокальний ансамбль із Росії “Барвінок”, українсько-канадський хор. Саме з цими колективами відбулося урочисте відкриття ярмарку біля “Будинку Хіврі” (так називалася основна сцена фестивальних торгів). Гарного торгу, широкого ярмаркового асортименту та багато різних благ українській землі побажали представники країн Нігерії, Японії, Китаю…, котрі з цікавістю споглядали за грандіозним дійством. Особливо цікавим до різного сувенірного дріб’язку виявився посол Нігерії, він обійшов чи не усі прилавки. “Наша країна багата традиціями, ми теж маємо багато фетишів, різних дрібниць, які щось символізують, за якими можна зрозуміти наш побут, ремесла… Цим багата і Україна, хочеться вибрати щось гарне на згадку про неї”, — розповідає нігерійський посол, розглядаючи сувеніри.
На торгах в українському стилі не лише рекорди з різноманіття товарів можна було поставити. Цьогоріч у Великих Сорочинцах випекли найбільший в Україні коровай. Цей хліб важив майже півтонни, а заввишки був 80 сантиметрів.
…Коли сутінки вкривали багатство прилавків, головними ставали нічні сцени фестивалю. Гриміла музика 80-х, популярна нині електронна, а також представили свою творчість діти та молодь на конкурсі української пісні (кращою у ньому стала юна зірочка Східної України Ірина Осадча). Потішила візитом до мальовничого села на Полтавщині і учасниця телепроекту “Фабрика зірок” Еріка (інтерв’ю з нею чекайте у нашій газеті).
…Жваво тривало майже тижневе дійство, організоване за підтримки Міністерства культури України та Полтавської облдержадміністрації. А ті, хто жвавості не дуже любить, шукали затишшя у красотах полтавської природи. До слова, річки, поля, рівнини, копиці сіна до небес закликали приїхати сюди ще раз. Принаймні, так кажуть представники нашого краю, які співали для гостей Великих Сорочинців, — працівники УМНС України у Хмельницькій області Роман Навроцький, Володимир Солтис та Ольга Мацеха.
…Хочеться, щоб і наше місто, відоме своїми численними ринками, теж не забувало про культуру торгів, можливо, тоді до нас їхатимуть ще більше людей за покупками, а заодно і пізнаватимуть історію, традицію Хмельниччини.
Ірина САЛІЙ