Голова фракції партії “Батьківщина” у міській раді Костянтин Чернилевський не-одноразово бував на акціях протесту біля Печерського суду столиці, де триває судовий процес проти лідера цієї партії, екс-прем’єра Юлії Тимошенко. З огляду на актуальність цієї теми і проблеми в суспільно-політичному житті країни, ми запросили Костянтина Івановича до розмови про перебіг подій навколо цього резонансного процесу.
Голова фракції партії “Батьківщина” у міській раді Костянтин Чернилевський не-одноразово бував на акціях протесту біля Печерського суду столиці, де триває судовий процес проти лідера цієї партії, екс-прем’єра Юлії Тимошенко. З огляду на актуальність цієї теми і проблеми в суспільно-політичному житті країни, ми запросили Костянтина Івановича до розмови про перебіг подій навколо цього резонансного процесу.
— Вважаю своїм громадянським обов’язком, а не лише як однопартієць Юлії Тимошенко, — зауважив він, — підтримувати її морально на акціях протесту біля приміщення того “печерного судилища”, в яких, до речі, беруть участь не лише батьківщинівці. На моє переконання, цей, з дозволу сказати, судовий процес, це, насамперед, наступ на демократію в нашій країні і це добре усвідомлюють Юлія Володимирівна, наша політична сила, усі свідомі українці, яким не байдужі ідеали свободи, як би це пафосно для когось не звучало. І дуже шкода, що цього не хочуть розуміти насамперед лідери тих політичних сил, які називають себе опозиційними, державницькими. Якщо допустити, бодай віртуально, що новій владі вдасться зламати Юлію Тимошенко, то я не беруся прогнозувати позитивний розвиток подій у нашій країні. Адже і цей так званий процес ще раз продемонстрував хто є хто у нашому політикумі і хто є її справжній, а не призначений лідер.
— І все ж, Костянтине Івановичу, суспільству настирливо через телебачення, пресу нав’язується думка про якусь мало не державну зраду Юлії Тимошенко під час підписання газових угод з Росією у 2009 році, про те, що тоді вона діяла проти наших національних інтересів майже в змові з російським прем’єром Володимиром Путіним, який нібито її підтримував і на президентських виборах.
— Давайте розберемося з цими звинуваченнями по черзі. Хто зраджує національним інтересам України та її громадян, сподіваюся, за півтора року правління Партії регіонів відчув і побачив кожен з нас. На жаль, це лише, на моє переконання, “квіточки”, бо владно-олігархічні клани в Україні не зупиняться на тому, що купівельна спроможність гривні, за висновками тієї ж Юлії Тимошенко, зменшилася за цей період вдвічі, а за даними ООН в Україні нині 80% людей живуть за межею бідності. Нас чекають нові випробування, адже наші олігархи, до прикладу, не мають таких багатих природних ресурсів, як їхні російські колеги, їх “природний” ресурс для експлуатації — це українські громадяни, яких будуть гнобити через низькі зарплати, пенсії, розкрадання бюджетних коштів, підвищення тарифів на ЖКГ, штучну інфляцію, тиск на малий і середній бізнес, словом, опираючись на державні механізми, які стали складовою частиною цієї влади.
Щодо уявної підтримки Тимошенко Путіним, то ці закиди не мають під собою жодної основи, адже хто, як не російський прем’єр, а, по суті, одноосібний політичний лідер Росії, підтримував Януковича у 2004-му? Зрештою, чому ж той же Путін, якщо вірити цим звинуваченням, не пішов Тимошенко на поступки при підписанні тих злощасних газових угод у 2009 році, які б допомогли їй незмірно піднести свій рейтинг на фоні Януковича, не кажучи вже про Ющенка? Хіба так чинять з політичним чи бізнесовим партнером, коли після підписання цих угод вона стала об’єктом критики і цькувань з усіх боків? Будьмо ж нарешті реалістами! Якби Путін робив ставку на Тимошенко, то що і хто б їй завадив стати президентом? І хто такий у Росії Медведєв, який нібито підтримав Януковича, невже хтось серйозно сприймає цього політика як самостійну політичну фігуру?
А от щодо ролі провладної преси, а на загальноукраїнському рівні, за незначним винятком, іншої вже немає, то вона дійсно сіє подібні сумніви у суспільну думку. Цікаво, чому чинна влада не притягне того ж Путіна до судової відповідальності за той газовий контракт або ж екс-президента Ющенка за бездіяльність у той момент, коли під шантажем Кремля Тимошенко рятувала Україну і Євросоюз від російських газових провокацій, у яких замішані той же Ющенко, “РосУкрЕнерго” Фірташа та інші діячі, які нині нещадно критикують Юлію Володимирівну?
— А як ви сприймаєте закиди на адресу свого лідера, що вона нібито некоректно поводиться на судовому процесі, ображає суддю Кіреєва? Он, уже подібні думки починає нав’язувати і наш обласний газетний офіціоз.
— Усі здоровомислячі громадяни нашої країни дають собі звіт, що так званий судовий процес над Юлією Тимошенко є замовним, політичним, а суддя Печерського районного суду Кіреєв — підставна фігура на ньому. Тож чому Тимошенко повинна робити вигляд, що над нею триває правовий суд? Ви тільки уявіть, що чекає пересічного українського громадянина, якщо він потрапить у подібну правову ситуацію у суді, що, на жаль, нині є типовим явищем? То що ж Тимошенко повинна лицемірити і підігравати цьому судовому фарсу, добре розуміючи, що задумали його організатори? Тобто жити за подвійними стандартами? Переконаний, Юлія Володимирівна діє правильно і цілком адекватно до тих політичних обставин, які склалися нині.
— Чи не здається вам, що партія “Батьківщина” через процес над Тимошенко занадто багато уваги приділяє йому, втрачаючи політичну ініціативу в інших напрямках, що понижує її рейтинг на місцях? Адже не секрет, що по авторитету вашої партії боляче вдарили політичні зради багатьох її активістів і подібні факти не обійшли нашу область. Зрештою, що думаєте про консолідацію опозиції?
— Можливо, подібні висновки хтось вважає справедливими, хоча, згоден, тут є теми для розмови і дискусії. Нині “Батьківщина” об’єктивно є основою опозиційного руху в Україні. Тож повторюсь, якщо владі вдадуться провокації щодо Юлії Тимо-шенко і ми усі разом не захистимо правду, то процеси перетворення України в тоталітарну державу пі-дуть за найгіршим сценарієм. Не думаю, що ми щось втрачаємо через те, що саме напрямок політичної роботи з захисту свого лідера обрали пріоритетним, адже тут ідеться вже не про конкретну особистість, а про шлях країни на найближчу перспективу.
Ну, а щодо згаданих зрадників у наших лавах, то, до речі, подібним явищам у нашій міській організації ніколи не було місця, а про людей на кшталт “буджераків” у нас також думка ніколи не мінялася. А от щодо завдань консолідації опозиційних сил, то з цим погоджуся, хоча розумію: тут кожен, хто прийшов у політику на будь-якому рівні, повинен ставити і перед собою питання про те, що він особисто робить, щоб у нашій країні не було згорнуто демократію, свободу слова, право наших громадян на гідне життя.
Розмовляв В.СІВАЧ