Недавно Президент України дав чергове доручення кардинально покращити організацію залізничних пасажирських перевезень в Україні. За повідомленням його прес-служби, Президент вимагає прискорити роботу з реформування Української залізниці, “щоб вкластися в 5-7 років і вибудувати якісний пасажирський рух”.
Недавно Президент України дав чергове доручення кардинально покращити організацію залізничних пасажирських перевезень в Україні. За повідомленням його прес-служби, Президент вимагає прискорити роботу з реформування Української залізниці, “щоб вкластися в 5-7 років і вибудувати якісний пасажирський рух”.
Це повідомлення прозвучало в середині липня, а хмельничани, яким доводиться їздити залізницею в Шепетівському напрямку, відчули це ще з 24 червня, відколи старий дизель-поїзд “Хмельницький-Шепетівка” замінили новим рейковим автобусом польського виробництва. Диво-поїзд, як називають його пасажири, — справді комфортний, швидкісний, з сучасним інтер’єром, з системою кондиціювання. За інформацією прес-служби Південно-Західної залізниці, з уведенням рейкового автобуса залізниця зменшить свої експлуатаційні витрати в середньому на 8,9 мільйона гривень за рік. Новий транспорт складається з двох моторних вагонів, виготовлених з використанням передових і енергоощадних технологій, він курсує з маршрутною швидкістю 120 км/год.
Проте за цією позитивною офіційною інформацією ховається чимало “але”, котрі виявляються одразу ж при користуванні поїздом і які аж ніяк не сприяють покращенню перевезення пасажирів. По-перше, час і місце відправлення рейкового автобуса. Стосовно часу: відправляється він о 13.55 та 22.45. Коли цим маршрутом курсував дизель-поїзд, він мав статус приміського. Чи можна тепер назвати рейковий автобус приміського сполучення з таким графіком відправлення? Приміський — означає, що користуються ним переважно люди, котрим треба їхати на роботу чи з роботи, до рідних у село, студентам додому… Приміський — має означати зручний час. Кому зручно їхати в розпал робочого дня або пізньої ночі — питання відкрите. І це питання плавно переходить у другу складову — місце. Відправляється диво-поїзд не з центрального залізничного вокзалу і не з Кам’янецького переїзду, а зі станції Гречани. У межах міста географічно — це Дальні Гречани, дістатися в які можна лише маршрутним таксі і то лише на денне відправлення поїзда. Ввечері, тобто вночі (майже одинадцята година), доїхати також можна, але заздалегідь, щоб добрячу годину почекати. А почекати на станції Гречани практично немає де — назвати невеличке приміщення касової зали вокзалом чи залом очікування просто язик не повертається.
Рейковий автобус став пасажирським поїздом — квитки продаються тільки з визначеними місцями. Їх можна придбати лише на тих станціях, де є каси. Що ж робити пасажирам, котрі сідають у поїзд на полустанках? По-перше, він не зупиняється вночі на таких зупинках, минаючи їх і відрізаючи можливість людям туди дістатися, відтак зменшується кількість потенційних пасажирів. По-друге, нюанси з квитками. За словами провідників, котрих, до речі, у двох вагонах поїзда працює аж четверо, плутанина з місцями виникає не раз. Наприклад, пасажир придбав на станції квиток, скажімо, на 57 місце, а на попередній зупинці, де немає каси, на це ж саме місце провідник уже розмістив іншого пасажира, заздалегідь не знаючи, що воно зайняте. От вам і пасажирський поїзд на приміському сполученні. Статусом пасажирського залізниця вбила ще одного зайця, обмеживши пільги пенсіонерам: якщо у дизель-поїзді люди на заслуженому відпочинку могли їздити безкоштовно, то у рейковому автобусі, будь ласка, пенсіонери, платіть повну вартість квитка. Щоправда, існує визначена кількість безкоштовних місць для пільговиків, проте у касі зазвичай безоплатних квитків, за словами касирів, “уже немає”.
До речі, люди на цьому маршруті, як і в переважній більшості приміських сполучень, звикли з села возити продовольчу підмогу своїм міським сімейним бюджетам. У рейковому автобусі зробити це доволі складно, адже європейський транспорт не передбачає перевезення таких вантажів, відтак полиці в автобусі можуть вмістити хіба що парасолю, в крайньому випадку — сумку від ноутбука. Рюкзак з картоплею чи яблуками конкурсу на проїзд у диво-поїзді не проходить.
От і думає чоловік, якому треба навідатися до старенької мами в село, де, крім залізничного сполучення, іншого зв’язку з цивілізацією практично немає і де вночі рейковий автобус не зупиниться, чим йому туди дістатися, щоб порадувати маму візитом…
Ірина ЛЬВОВ
На фото: пасажири в очікуванні рейкового автобуса на станції Гречани