До 155-річчя з дня народження Івана Франка
Відомий патріарх українського і слов’янського літературознавства, академік Микулаш Неврлі (Микола Неврлий) мешкає в Братиславі (Словаччина). До 1933 року проживав в Україні, досі підтримує тісний контакт з українськими науковцями. У листі до доктора філологічних наук, хмельничанина Віталія Мацька слушно завважує: “Про славу свого міста пишіть побільше”. Довідавшись, що у Хмельницькому виходить газета “Проскурів”, всесвітньо відомий науковець, якому в листопаді виповниться 95 років, надіслав чергову свою розвідку про творчість Івана Франка. До речі, батько Миколи Неврлого особисто був знайомий з Франком і про це часто розповідав синові. Ми щиро раді увагою поважного літературознавця до нашої газети й подаємо на суд читачів літературознавче дослідження Миколи Неврлого.
До 155-річчя з дня народження Івана Франка
Відомий патріарх українського і слов’янського літературознавства, академік Микулаш Неврлі (Микола Неврлий) мешкає в Братиславі (Словаччина). До 1933 року проживав в Україні, досі підтримує тісний контакт з українськими науковцями. У листі до доктора філологічних наук, хмельничанина Віталія Мацька слушно завважує: “Про славу свого міста пишіть побільше”. Довідавшись, що у Хмельницькому виходить газета “Проскурів”, всесвітньо відомий науковець, якому в листопаді виповниться 95 років, надіслав чергову свою розвідку про творчість Івана Франка. До речі, батько Миколи Неврлого особисто був знайомий з Франком і про це часто розповідав синові. Ми щиро раді увагою поважного літературознавця до нашої газети й подаємо на суд читачів літературознавче дослідження Миколи Неврлого.
Для вислову своїх поглядів та ідей Іван Франко часто користувався образами, сюжетами, символами з античної міфології, середньовічних легенд і переказів. Філософськи їх переосмислюючи, надавав їм сучасного розуміння й ідейного змісту. Уже в другій його збірці “З вершин і низин” (1880 р.) з’явились його відомі “Каменярі”, в яких в алегоричній формі поет подав староукраїнську легенду про людей, які з молотами в руках лупають скалу, пробиваючи людству шлях до кращого життя. Цей твір став програмовим для всього його покоління.
У глибоко філософському вірші “Не люди наші вороги” з цієї збірки Іван Франко використав старогрецький міф про Лаокоона. Згідно з ним Лаокоон — троянський жрець Аполлона — проти волі богів радив троянцям знищити дерев’яного коня, якого спорудили греки, і сам цього коня проколов списом. За таку зухвалість Атена покарала Лаокоона, наказавши двом величезним зміям задушити Лаокоона разом із його двома синами. Цей міф оспівав Вергілій у другій пісні своєї “Енеїди”. Жахливу сцену обвивання зміями Лаокоона зобразили у відомій “групі Лаокоона” родоські скульптори Агесандр, Полідор і Атенодор у половині І ст. до н.е. Тепер ця славна статуя знаходиться у Бельведері Ватиканського музею в Римі.
У згаданому вірші “Не люди наші вороги” Іван Франко осучаснив ідейну суть міфу про Лаокоона:
Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в’ється…
Ох, і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порветься?..
Неважко здогадатися, що “той скрут страшний” символізує капіталізм і всякий інший нелюдський суспільний лад, що його жорстоко засудив Іван Франко в романі “Boa constrictor” (1878 р.), в якому гад-удав символізує капіталізм. Розкриваючи причину цього суспільного зла, Франко у згаданому вірші твердить:
Не в людях зло, а в путах тих,
Котрі незримими вузлами
Скрутили сильних і слабих
З їх муками і їх ділами.
Треба одначе пам’ятати, що Франко був тоді під впливом соціалізму марксистського типу, який саме переборював.
Філософськи глибоко Іван Франко осучаснив у своєму творі “Мойсей” (1905 р.) також відомий грецький міф про Оріона — вродливого мисливця, сина Посейдона й Океандри Евріада. На полюванні Оріона супроводжував вірний пес Сіріус. Після смерті Оріона боги перетворили його за любов до плеяд на сузір’я Оріон. А у міфі про Оріона Іван Франко акцентує його сліпоту й простування до сонця, “щоб зір відзискав”. На цей шлях боги посадили на плечі Оріона “сміховинця-хлопчину”, який показував йому шлях “інший в кожну годину”:
Сей Оріон — то людськість уся,
Повна віри і сили,
Що в страшному зусиллі спішить
Що незримої ціли.
Неосяжнеє любить вона,
Вірить в недовідоме;
Фантастичнеє щоб осягнуть,
Топче рідне й знайоме.
Строїть плани не в міру до сил,
Ціль не в міру до актів,
І жартує з тих планів її
Хлопчик — логіка фактів.
У хлопцеві-жартунові на плечах Оріона персоніфікується все людство, кинуте в оману різними химерними, а часто й шкідливими ідеалами (комунізм, фашизм тощо), гнане до невідомого або туди, куди не хотіло… Згідно з античною поетикою (аrsis thesis) Франковий Оріон, незважаючи на всі перешкоди, вперто простує до “незримої ціли”, надіючись на щасливий кінець. Філософське спрямування цього міфу, в якому знаменито розкрито складну діалектику розвитку суспільства й історії всього людства, пояснює сам Франко:
Сей Оріон — то людськість уся…
Мало хто з геніїв людства піднісся, як Іван Франко в Україні, до вершин пізнання цієї складної діалектики долі й історії всього людства.
Микола Неврлий