У ці липневі дні ось уже дев’ять літ поспіль у нашому місті будуть проходити нехай і не офіційні, але не менш від того значущі заходи, пов’язані з вшануванням світлої пам’яті колишнього міського голови Михайла Костянтиновича Чекмана…
У ці липневі дні ось уже дев’ять літ поспіль у нашому місті будуть проходити нехай і не офіційні, але не менш від того значущі заходи, пов’язані з вшануванням світлої пам’яті колишнього міського голови Михайла Костянтиновича Чекмана...
Якраз сьогодні, у день його трагічної загибелі, на могилу Михайла Чекмана прийдуть з квітами керівники міста, рідні, друзі. Обов’язково за упокій душі Михайла Костянтиновича та його дружини Галини Сергіївни у храмах міста звучатимуть молебні, запалають свічі пам’яті. Хмельницький знову згадає про свого міського голову, який трагічно загинув дев’ять років тому, залишивши попри всі офіційні версії смерті в автокатастрофі й свої загадки, на які досі важко знаходити відповіді. Тішить одне: місто добре пам’ятає свого голову, цінує все, що ним було зроблено у роки його керівництва обласним центром. Бо ж недарма мовиться, що найкраще перевіряє усі наші справи час, який у випадку з тим, яку пам’ять залишив по собі Михайло Костянтинович Чекман, лише підтверджує значимість його чеснот як першого керівника міста, політика-державника й просто людини…
Броніслав Грищук, письменник:
— При згадці про Михайла Чекмана у мене завжди виникають тільки позитивні емоції. Багато років я знав його, між нами були теплі й дружні взаємини. Взагалі Михайло Костянтинович з особливою увагою ставився до людей творчих — літераторів, музикантів, художників. Не було в мене ніколи жодних проблем з ним: якщо був вільний — приймав одразу, вмів цінував слово. Пригадую, як після публікації моєї статті “Рояль на вертольоті” він одразу захотів зустрітися, аби просто потиснути руку за розуміння його позиції. Був Людиною з великої літери, керівником, яких мало на цій землі…
Людмила Шкварська, заступник директора ЗОШ №13 ім. М.К. Чекмана:
— Михайло Костянтинович був людяним, чемним, розумним. Він був високого зросту і займав високу посаду, але ніколи не дивився на людей зверхньо, а ставився до них, як до рівноправних співрозмовників, був толерантним та ввічливим.
Через те, що навчатися наші діти могли раніше у ЗОШ №13 лише дев’ять років, їм часто доводилося здобувати середню освіту деінде. Тому Михайло Костянтинович став ініціатором будівництва нового корпусу школи в Лезневому. Саме він заклав у фундамент перший камінь майбутньої новобудови 22 січня 2002 року в День Соборності України, а вже 1 вересня того ж року школярі прийшли на уроки у нові класи. На жаль, Михайло Костянтинович не дожив до цього святкового дня. Пам’ять про цю людину та її значний внесок у розвиток нашого навчального закладу не згаснуть, адже нині у шкільному музеї постійно діє експозиція, присвячена Михайлу Чекману.
Думаю, про нього не забувають не тільки у нашому місті, адже до нашої школи якось завітав гість з міста-побратима Хмельницького, бо дізнався про те, що є школа, названа на честь саме цієї людини.
Віктор Ференс, фінансист:
— Зрозуміло, що тільки хороші слова, інакше не було б сенсу говорити взагалі. Завдяки господарюванню Михайла Костянтиновича збереглась інфраструктура міста, в домівках як і тоді, і зараз є все необхідне для життя мешканців. Ось це заслуга цієї людини. Спостерігаючи за публікаціями у пресі в ті роки, я звертав увагу на те, що серед обласних міст аналогічної категорії Хмельницький завжди був на провідних місцях у державі за рядом економічних показників та благоустрою. Підсумовуючи сказане, роблю висновок: Михайло Чекман відповідав вимогам свого часу, а його діяльність на посаді голови міста була плідною.
Віра Скакун, пенсіонерка:
— У минулі роки мікрорайон Лезневе був приєднаний до ЖЕКу №6. І людям доводилось довго добиратися до нього в іншу частину міста. Я тоді працювала у місцевій бібліотеці. Мені стало жаль людей й одного дня я пішла на прийом до тодішнього міського голови Михайла Чекмана з ініціативою створити якісь подібні організації на місцях, щоб людям було зручніше. Михайло Костянтинович виніс питання про створення комітетів самоврядування на чергову сесію міської ради. На зборах у мікрорайоні мене обрали головою такого новоствореного комітету і я пропрацювала на цій посаді 10 років, тому свого часу співпрацювала з Михайлом Костянтиновичем.
Знаєте, це була диво-людина, яка вникала в усі сфери життя міста! Він приділяв увагу не тільки центральній частині Хмельницького, а й впорядковував околиці. Запровадив щотижневі наради по четвергах, бо прагнув, щоб усі комітети, ЖЕКи активно проводили ефективну співпрацю з населенням. Він був справжнім господарем, ніколи не кидав слів на вітер. У мене тільки хороші спогади про Михайла Костянтиновича.
Ростислав Акіменко, столяр:
— Особисто я не був з ним знайомий, проте можу сказати, що пам’ятаю про діяльність Чекмана на посаді міського голови. Він намагався належно дбати про життєзабезпечення міста, доволі непогано вів усі справи. Думаю, слідкувати за благоустроєм Хмельницького йому вдавалося, адже не було багато критичних виступів на його адресу, та й прості люди не протестували, як це буває, коли керівники не можуть впоратися зі своїми функціями.
Владислава Реутова, перукар:
— Михайлу Костянтиновичу судилося тривалий час керувати містом і, на мою думку, він зумів зробити достатньо. Якщо зараз на його честь називають парки, школи, то, мабуть, він цього заслужив…