Делегація Хмельницької міської ради представляла наш обласний центр на Форумі партнерських міст у польському місті Чеханов.
Делегація Хмельницької міської ради представляла наш обласний центр на Форумі партнерських міст у польському місті Чеханов.
“Чотири дні перебування у порідненому місті справді принесли багато вражень”, — ділилася керуюча справами Хмельницького міськвиконкому Людмила Черевченко. — Одразу відчулось, що за шість років, коли я востаннє відвідала це місто з офіційною поїздкою, сталися зміни в наших стосунках, зміни у ставленні до України. З’явилося розуміння тих подій і процесів, які відбуваються в нашій державі, наше прагнення інтегруватися в Європу і разом будувати майбутнє. І, на мою думку, запрошення до активної співпраці, до дружби в усіх її проявах — лейтмотив нашої зустрічі…”
Про співпрацю і дружбу постійно говорили не тільки поляки, а й словаки та навіть німці. До речі, німецька делегація з невеличкого міста Гайсенлебен під час зустрічі вручила хмельничанам офіційне запрошення на святкування дня народження їхнього міста в червні наступного року. Тож у майбутньому цілком ймовірне розширення кола міст-партнерів Хмельницького. І це дуже добре, адже дружба з різними містами дає великий позитивний досвід.
За шість років членства в Євросоюзі місто Чеханов приємно змінилось і розквітло. За кошти євроспільноти відбувається розвиток інфраструктури, підвищуються стандарти життя людей. Цьогоріч у місті будують 17 кілометрів доріг за новітніми технологіями з усіма належними складовими: зупинками, карманами, огорожею, дорожньою розміткою і сигнальними дорожніми приладами, які створюють безпеку руху. На швидкісних автошляхах встановлюються шумопоглинаючі плити, аби інтенсивний рух не спричиняв незручностей населенню. Йде реконструкція головної площі Чеханова, фасадів будинків пішохідної вулиці. Витрачено чималі кошти на добудову приміщення органів місцевої влади та створення відповідних умов праці службовців. “І все ж навіть не бурхливий розвиток міста за останні роки вразив нас, — зізналася Людмила Петрівна. — Вражає культура нації, яка, на сором нам, пішла далеко вперед. Неважко здогадатись, де витоки цієї культури та високої духовності поляків. Вони, насамперед, у любові до свого коріння, до традицій, до родини, до кожної людини зокрема. Історія цілих поколінь збережена в музеях сіл, які є у кожному воєводстві. Нам вдалося побувати в двох музеях: мазовецького та мазурського сіл. Територія, яку вони займають, досить велика. Тут зібрано типові оселі селян та багатих людей різних століть, будови церков, корчмів з готелями, шкіл, а також земельні ділянки з висадженою городиною. Подивившись такі музеї, одразу починаєш уявляти суспільний устрій того чи іншого століття, спосіб життя людей, їх традиції та побут. Було б добре, якби і на Хмельниччині з’явились подібні заклади. Думаю, вони б приваблювали туристів…”
Спілкуючись з іноземними делегаціями, зізналась Людмила Черевченко, уже не треба було пояснювати, що Україна — самостійна держава, в якій майже 50 мільйонів населення, а державною мовою є не російська, а українська. Навпаки, кожна з делегацій намагалась підкреслити, що знає бажання України, аби її знав світ, прагнення спілкуватися рідною мовою й обирати за орієнтир Європу. От тільки Європу до нас ніхто не наблизить без активної праці, без тих рішучих змін, які мають відбутися не лише в поведінці, а й у мисленні кожного українця, Україна не просунеться в своєму розвитку вперед ні на йоту. Очевидно, такі щирі зустрічі в містах-побратимах, переймання чужого досвіду мають стати нам усім у пригоді.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК