У вівторок у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрилася персональна виставка живописця Сергія Гульшані, який незабаром відзначатиме своє 75-ліття.
У вівторок у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрилася персональна виставка живописця Сергія Гульшані, який незабаром відзначатиме своє 75-ліття.
Юним і молодим він, напевно, не уявляв, що торувати мистецький шлях, підводити риску під черговим етапом у творчості йому випаде далеко від Батьківщини, а саме у Хмельницькому. Сергій Мамедович, справжнє ім’я якого Хосейн-Джафарі Гульшані, народився в іранському місті Пехлеві. У 25 років він разом з родиною мусив переїхати до Баку. І то не випадково, адже його тато хоч і народився в Ірані, був етнічним азербайджанцем, а мама — росіянка, уродженка Пензенської області. Отримуючи статус громадянина Радянського Союзу, Хосейн-Джафарі став Сергієм. Невдовзі він зустрів свою єдину і кохану Зінаїду. В експозиції — її портрет у молодому віці. На нейтральному тлі — дівчина у грубої в’язки светрі, запнута барвистою хусткою. Риси обличчя й очі не прописані, але завдяки нахилу голови, вдало підібраним тональним співвідношенням барв модель випромінює спокій, лагідність і ніжність…
З 1963 року подружжя — у Хмельницькому, на Батьківщині Зінаїди Миколаївни. Тут Сергій Гульшані відбувся як художник, хоча цей фах здобував ще у Тегеранському університеті мистецтв. Роки наполегливої праці, самоосвіта та самовдосконалення принесли перші успіхи і визнання, сформували авторську творчу манеру, де визначальну роль відіграє приглушена палітра локальних площин. Так, у “Сім’ї” м’яка пластика фігур, закомпонованих в уявне коло, підсилене округлими формами пейзажного мотиву, тепла колірна палітра створюють відчуття родинного щастя і затишку.
В експозиції — переважно портрети. Очевидно, це улюблений жанр автора, в якому він досяг значних успіхів. Чоловічі персонажі постають мужніми та впевненими у собі, у своїй силі. Досягається це завдяки статичній композиції, стриманому колориту. Зовсім інакше вирішуються жіночі образи: пози їх динамічні, барви переважно яскраві, почасти контрастні. Всі портрети об’єднує стан глибокого внутрішнього зосередження. Не оминути увагою й оголену натуру, яка приваблює майстерним виконанням, пожвавленою палітрою, часом експресивним, часом спокійним врівноваженим рухом.
Утім треба віддати належне авторові. У свої 75 він не зупиняється на досягнутому, експериментує з формою, кольором, відкриває для себе нові, незвідані теми, сюжети.
Галина Гірник