Через тиждень — 9 червня одна з восьми олімпійських чемпіонів Хмельниччини, метальниця диска Фаїна Мельник святкуватиме свій день народження — їй виповниться 66 років.
Через тиждень — 9 червня одна з восьми олімпійських чемпіонів Хмельниччини, метальниця диска Фаїна Мельник святкуватиме свій день народження — їй виповниться 66 років.
Про рекорди та перемоги Фаїни Григорівни й досі говорять як про унікальні. Мати такий послужний список — мрія кожного атлета, але навіть кращим із кращих не завжди під силу зробити те, що вдалося цій спортсменці. Окрім олімпійського золота, вона двічі вигравала чемпіонати Європи, сім разів — першість Радянського Союзу та встановила аж 11 світових рекордів! До цього додамо ще й звання кращої дискоболки всіх часів. Цей титул міжнародна федерація легкої атлетики (IAAF) присвоїла їй у 1987 році.
Фаїну Григорівну вважають корінною москвичкою, бо більшу частину свого життя вона прожила в російській столиці. Там вона мешкає й нині. Але, певно, лише одиницям відомо, що в жилах спортсменки тече українська кров: родом вона з мальовничого подільського села Бакота, що на Дністрі. Як і кожна дівчина з простої сільської сім’ї, Фаїна мріяла переїхати до міста, а ще — стати бухгалтером. Тому в 20 років вирушила до столиці, аби вступити на економічний факультет сільськогосподарської академії.
Прогулюючись Києвом, Фаїна випадково забрела на стадіон. Там якраз займалася збірна десятиборців Московського обласного педінституту ім. М.Крупської. Дівчина з захопленням спостерігала за тренуваннями, коли до неї підійшов один зі спортсменів та запитав, чи не хотіла б вона сама спробувати пробігтися. Потім незнайомець підвів її до тренера. Той кілька секунд прискіпливо розглядав юнку і виніс свій вирок: “Вона непогано буде кидати”… Що саме — не уточнив, але на клаптику паперу написав адресу вузу. Так майбутня чемпіонка стала студенткою педагогічного вишу в Москві. Це було літо 1965 року. А восени, в складі інститутської команди, Фаїна вже поїхала на збори в Геленджик. Тоді, вперше взявши в руки диск, вона з ходу виконала норматив майстра спорту.
Пізніше в своїх інтерв’ю Фаїна Григорівна пригадувала, що спорт полонив усі її думки. За день у секторі вона виконувала по двісті спроб. Потім ішла в тренажерний зал до штанги, в середньому за одне заняття піднімаючи кілька тонн ваги. Стометрівку спортсменка долала за 12,5 секунди. Тому й не дивно, що через п’ять років про неї заговорили, як про одну з найперспективніших дискоболок світу. Сталося це після того, як атлетка виграла радянську першість і поїхала на дебютний чемпіонат Європи в Гельсінках (1971 рік). На останній — шостій спробі Фаїна виконала кидок на 64,22 метра, які стали її першим світовим рекордом і подарували континентальне чемпіонство.
До Олімпіади в Мюнхені 1972 року вона ще тричі покращувала цей результат. Тому на найпрестижніші змагання чотириріччя прибула як фаворитка. Про те, що виграє ігри, відчула ще зранку в день старту — наснився віщий сон. До того ж на п’єдестал пошани представниця радянської команди також піднялася з олімпійським рекордом — 66,62 м! Всього ж у Мельник за кар’єру набралося 11 світових рекордів. Відстань від 64 до 70,5 метра вона подолала за шість років фактично на одному диханні.
На Олімпіаді в Монреалі усі також були впевнені в тому, що Мельник не підведе. Після кількох спроб у неї був четвертий результат. Тому останній вихід на поле став вирішальним. Вона двічі замахувала метнути диск, але з незрозумілих причин арбітр двічі зупиняв кидок. Після того, як її втретє повернули на висхідну позицію, снаряд полетів на 68,60 м. Це була срібна медаль, але отримати її українці так і не судилося. Німці подали апеляцію, мовляв, спортсменка не мала права заходити в сектор тричі. Так нагорода Фаїни Григорівни поїхала до Болгарії, бронзу забрали німці, а вона обійшлася четвертою сходинкою. Про те, що наша спортсменка не порушила жодних правил і її без причини позбавили заслуженої нагороди, підтвердило відео. Через кілька місяців у радянську легкоатлетичну федерацію надійшов лист з ІААF, у якому просили вибачення за цей прикрий казус, але час уже не повернеш.
Третя Олімпіада також стала для Фаїни невдалою. Ближче до цих змагань заслужену спортсменку відверто стали виживати зі збірної. Своє місце в олімпійській команді вона таки відстояла, але за 13 днів до відповідального старту отримала серйозну травму: піднімаючи штангу, розірвала м’язи правої руки. Не зважаючи на біль, вона таки виступила на Московських іграх, після яких пішла зі спорту.
У 35 років почала життя з чистого аркуша. П’ять років навчання в медичному, два роки ординатури, чергування медсестрою в лікарні… Спочатку хотіла стати хірургом, але потім обрала стоматологію. Відтоді й працює за цією спеціальністю в одній із клінік Москви.
Деякий час вона ще й паралельно займалася тренерською роботою, змінивши диск на ядро. У неї було всього дві учениці. Штовхальниця ядра Наталія Лісовська — олімпійська чемпіонка-1988, дворазова чемпіонка світу. Її світовий рекорд — 22,63 м, встановлений майже 20 років тому, не побитий і нині. Другою була Світлана Крівєлєва, чемпіонка світу, тріумфаторка Ігор-1992 та володарка олімпійської бронзи в Афінах.
Підготувала Ольга Цимбалюк