Оксана Грабарчук:
— Для мене випускний є важливою подією, адже з нього починається самостійне життя, та водночас стає трішки сумно. Святкування для мене розпочнеться ще у п’ятницю, з останнього дзвоника. Випускний вечір відбудеться в суботу. З однокласниками на свято ми запросили учителів, друзів, рідних. Офіційна частина пройде у школі, після якої ми всі разом будемо святкувати у кафе.
Віктор Дністровий:
— Традиційно: буде святкова частина у школі, де нам вручатимуть атестати, а потім разом з однокласниками та батьками святкуватимемо. Раніше здавалося, що закінчення школи — це звільнення від щоденних уроків, суворих учителів, а тепер розумію, що це були щасливі роки.
Ніна Маковей, мама:
— Я до цих пір не можу усвідомити, що час минув так швидко і донька вже закінчує школу. На підготовку до випускного витратили кругленьку суму грошей, але ж таке свято буває раз у житті, тому хочеться, щоб воно запам’яталося надовго. Клас вирішив відзначати його в одному з ресторанних комплексів за містом. Щоб побачити доньку в випускному вбранні, чоловік спеціально з заробітків приїхав.
Оксана Пилипчик, випускниця:
— Святкуватиму в школі, після вручення атестатів, на жаль, доведеться поспішати на поїзд. Шкода, що не піду з однокласниками до ресторану. У нас клас дружний, тому, сподіваюся, ще не раз зустрінемося після школи і знайдемо привід для святкування.
Хочу побажати усім тим, з ким гризли разом граніт науки, успішного вступу до вузів, щасливого дорослого життя, щоб не забували нашу рідну школу.
Андрій Плужний, випускник:
— Святкування традиційно роз-почнеться в школі, де нам вручатимуть атестати, а потім підемо у заздалегідь замовлений ресторан з вчителями та батьками. Найбільше чекаю зустрічі сонця на березі Бугу. Хочеться, щоб прощання зі школою запам’яталося.
Павло Мальваний, ЗОШ №28:
— Шкода, але ні на останній дзвінок, ні на випускний потрапити мені не судилося. За день до цього вирушаю на змагання з веслування, що відбудуться в Дніпропетровську. Зрозуміло, що хотілося б разом із однокласниками, батьками та вчителями розважитись, але цей турнір також дуже важливий, тому зара- ди одного довелося жертвувати іншим.
Марина Світла, мама:
— Випуск сина — для мене справжнє свято. Зізнаюся, він не надто переймався добросовісним вивченням предметів, любив тільки алгебру та фізику. Те, що він отримає атестат і вступатиме до вузу, де штудіюватиме улюблені науки, мене тішить.
На урочистість у школу і до ресторану піду разом з сином, проведу його так у доросле життя.