Теплі сонячні дні обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького зустрічає піднесено, відзначаючи 80-ту річницю свого існування. За ці роки у храмі Мельпомени життя вирувало успіхами й невдачами, були творчі злети і затишшя, без якого не обходиться мистецтво. Але ніколи театр не занижував планку майстерності, множив свій репертуар, тішив талантами акторів.
Теплі сонячні дні обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького зустрічає піднесено, відзначаючи 80-ту річницю свого існування. За ці роки у храмі Мельпомени життя вирувало успіхами й невдачами, були творчі злети і затишшя, без якого не обходиться мистецтво. Але ніколи театр не занижував планку майстерності, множив свій репертуар, тішив талантами акторів.
Літопис Хмельницького обласного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького бере свій початок від Крайового українського державного драматичного театру імені Григорія Петровського, створеного 1931 року в місті Новочеркаську, що на Північному Кавказі. Його організатором, директором був Сергій Чернявський. У першу артистичну плеяду увійшли шляхетні творчі натури Є.Чернявська, Н.Чернявська-Колєсникова, Ф. і Є.Головацькі, І. та Л.Стрельникови, М.Образенко, М.Рутковський, Г.Нікітіна, а також художник М.Титов, артисти балету В.Титов, Н.Таліна та інші, імена яких загублені в історичній документації.
Вже перші вистави театру “Овеча Криниця” Лопе де Вега, “Запорожець за Дунаєм” Гулака-Артемовського, “Наталка-Полтавка” Котляревського… засвідчили його високу мистецьку спромогу, орієнтир на драматургію високохудожнього та соціального звучання.
В середині 1933 року театр з його основним складом перевели в Україну і з квітня того ж року він став іменуватися Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром. У той час артисти багато гастролювали Київською, Житомирською, Він-ницькою областями.
У лютому 1935 року театр отримав статус обласного. Шефство над молодим творчим колективом взяв Київський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. А вже 1938 року театр переведено ближче до його нинішнього “житла” — міста Кам’янця-Подільського.
У роки Великої Вітчизняної війни театр сприяв підняттю духу захисників Вітчизни, виступаючи у військових частинах Північного та Далекосхідного фронтів.
У повоєнні роки географія гастрольних маршрутів пролягала від західних кордонів Білорусі до Далекого Сходу, від Середньої Азії та Казахстану до російських Калінінграда та Мурманська. Успішною була гастрольна мандрівка театру Болгарією, як наслідок, відбулася ціла низка спільних постановок з колективом Сілістринського драмтеатру імені Сави Доброплодного.
Творчі доробки 1990-х позначені злетом живої думки, овіяні вітром відродження і незалежності.
Художнім ефектом відзначені вис-тави 2000-2010 років. У 2009 році театр перейменовано і названо іменем корифея українського театру Михайла Старицького. Заклад активно прагне додати до репертуарної скарбниці кращі зразки світового та українського театрального мистецтва, сучасної драматургії. Тут слід відзначити класичні драми “Вовчиха”, “Украдене щастя”, “Дай серцю волю, заведе в неволю”. Успішно продемонстрував театр глядачу інверсію класики “Кохання в стилі бароко”, історичну драму “Трон і корона” (на фото), драму “Хижачка”, психологічну драму “Для домашнього вогнища”. Мистецький матеріал “Фараони” зібрав найбільший аншлаг — вперше за останні 20 років у касах театру було продано всі квитки. Цікавими виставами тішить театр юнацтво та дітей: “Аладін”, “Кицин дім”, “Білосніжка і семеро гномів”, “Маленька чарівниця”, “Бременські музиканти”, “Вогник доброти”.
Різноманітний і дещо строкатий репертуар засвідчує невтомний пошук цікавих вистав, їх апробування з метою налагодження гармонійних стосунків театру і публіки, заради розквіту театрального мистецтва. Визначальним художнім принципом у репертуарній політиці були і є орієнтація на національну драматургію, створення осяжного образу епохи, часу перемін у сучасній Україні.
Творчі надбання театру промовисто підтверджуються нагородами на всеукраїнських фестивалях професійних театрів.
Нині театр імені Михайла Старицького взяв курс на інтенсивну перебудову творчого процесу. Абсолютно по-новому вирішується кадрова політика: закцентовано увагу на високу організацію праці керівників підрозділів, зокрема їх фахову здатність. Творчо відроджує театр і призабуті форми діяльності, наповнюючи їх сучасним звучанням.
Урочистості з нагоди славного ювілею театру імені М.Старицького відбулися 16 травня. У залі зібралася вдячна публіка, яка гучними оплесками висловила свою любов до рідного театру. Багатьох присутніх на святкуванні театр виховував з дитинства. Він є колискою глибокої моралі, закладом, який навчає розуміти і цінувати високе, тішить віртуозністю мистецтва перевтілень і для сучасного театрала. Душею і професіоналізмом щиро ділиться з глядачем уся театральна трупа, але особливу сценічну енергетику випромінює сузір’я заслужених артистів України. Серед них — заслужені артисти України Микола Нелюба, Лариса Власенко, Павліна Попач, Олександр Шиманський, Ігор Сторожук та заслужений діяч культури, директор театру Петро Данчук. Нині на стежину акторства стають молоді таланти, чимало з них — члени театральної студії, яка віднедавна діє при театрі.
Привітати всіх працівників театру у день відзначення ювілею прийшли представники обласної й міської влади, культурні діячі інших мистецьких закладів Хмельниччини. Грамоти, нагороди, квіти і подарунки оберемками отримували ювіляри. Одним із найвлучніших побажань театру стало здобуття ним статусу академічного. Цього і ми бажаємо!
Наш кор.