Ще за кілька днів до Провідної неділі могили померлих рідних прибирали від листя і сухої трави, підсипали свіжою землею, притрушували жовтим піском, глиною. На Провідну неділю до могил на кладовище сходилося все село, йшов кожен, хто тільки здатен рухатися. Ще донедавна у селах готували спільний обід у складчину: кожен приносив, що мав. Біля могил рідних збирається родина, згадують покійних, поминають хлібом, стравами, напоями. Ритуал поминання предків знаменує донесене до наших днів багатовікове свято незнищенності роду. Члени родини з’їжджалися з різних міст і сіл, кожна сім’я біля могил своїх родичів, обвішавши рушниками хрести й розклавши на траві наїдки і напитки, примовляннями-приказуваннями, закликаннями і тризною поєднували душі живих з душами далеких пращурів. Єдність роду — між живими і тими, хто відійшов у вічність.
На Провідну неділю на кладовище йшов кожен, здатен рухатися
