25 січня життя міста сфокусувалось на освіті: тисячі дітей 39 навчальних закладів, починаючи з 10 години, були терміново евакуйовані на шкільні подвір’я через повідомлення про замінування. Вперше за майже вісім років війни ми одномоментно стали заручниками масштабної гібридної атаки, націленої в найболючішу точку — в безпеку дітей.
Чи існує алгоритм захисту закладів освіти, чи є відповідні сховища для всіх, чи знають педагоги, вихователі, як похвилинно діяти в ситуаціях, якщо, умовно кажучи, завтра знову пролунає тривожне сповіщення про замінування чи про загрозу з неба, з повітря? Піротехніки та працівники ДСНС, які до 18 години того дня перевіряли школи та ТРЦ, не знайшли вибухонебезпечних предметів. Але кожен з нас усвідомлює: загроза не зникла, і тепер кожен з батьків, відправляючи дитину до школи, думає не лише про те, яку оцінку принесе, а й про те, чи буде її день безпечним.
Як пережили 25 січня педагоги та учні НВО №5 ім. Сергія Єфремова, які також отримали повідомлення про замінування?
“Психологічно до цього готовими не можливо бути, цей стан природно є стресовим для кожної людини, — розповів директор закладу Андрій Яківчук. — Тому що потрібно було діяти блискавично. Головний висновок цього дня: будемо ретельно відпрацьовувати практичні сторони цивільного захисту, тому що готовність до самозахисту стала необхідністю. Бо це не просто загроза на папері, теоретична, як в роки “холодної війни” за часів СРСР, а війна справжня, і ворог використовує всі можливі елементи дестабілізації”.
Саме так: 25 січня все місто практично було спаралізоване. Переважна частина хмельничан за віком — це батьки дітей, які навчаються в школах або перебувають у дитсадках. І скільком тисячам людей довелося покидати все, щоб забрати з навчальних закладів своїх дітей!
“Ми знаходимося в центрі міста, у нас майже 1200 дітей. Слава Богу, все обійшлося, — продовжує Андрій Анатолійович. — Зараз вже відпрацьовуємо алгоритм дій з відповідними службами, є сповіщення, є інструкції. Але, я думаю, країна досі, в цілому, не готова до таких ситуацій. Тому що інфраструктура цивільного захисту, як один з плюсів, який залишався нам від СРСР, в наступні роки руйнувалась і не підтримувалась, не те, що не розвивалась. Підвал у нашій школі також у ті роки, коли вона була споруджена, виконував роль бомбосховища. І воно було розраховане на ту кількість дітей, яка навчалась у 1975-1985 роках, це приблизно 700. Зараз у нас навчається вдвічі більше, додалися нові збудовані корпуси, а сховище те ж саме. До того ж, заклад в самісінькому середмісті, зусібіч оточений будинками, парканами і т.д. Та й візьмемо інший бік проблеми: населення міста також було удвічі меншим, коли будувались радянські бомбосховища, які могли виконувати певну захисну функцію”.
Чи є можливість у теперішньому підвалі НВО №5 забезпечити бодай найголовніші умови: світло, воду, біотуалети, медикаменти?
“Фізично, звісно, є можливість, але умови залишають бажати кращого, — каже директор. — Однак справа набагато серйозніша: повинна бути державна система оборони, бо цивільний захист — це не клопіт лише міської влади. Ця система має охоплювати весь комплекс: від Збройних сил до цивільного захисту. Чому це не працює, адже ми в стані війни: і збройної, і ось такої — гібридної? Питання без відповіді. Адже лише місто не витягне на собі всі загрози. Так, працюють відповідні комісії на місцевому рівні, відпрацьовуються певні алгоритми дій: які школи, куди мають перебігати. Бо в нас на 5 кв. кілометрах розміщені 5 навчальних і кілька дошкільних закладів! Це надто густе скупчення. Обговорюється план дій щодо можливості спільного укриття для всіх закладів. Звичайно, технічно забезпечити водою, біотуалетами, їжею, укриттям є можливість, але якщо врахувати, що майже 50 років цим не займались, бо не було таких реальних загроз, то зараз це вимагає дуже великих, професійних, екстрених зусиль”.
Як пройшов день “замінування”? В якому стані були діти, педагоги?
“Нас врятувало декілька моментів, — переконаний Андрій Яківчук. — Понад рік тому ми облаштували сучасну систему пожежної безпеки і відповідного оповіщення. Тому вже відпрацьований алгоритм дій учителів і учнів. Сигнал вже не викликає переполоху, а змушує чітко виконувати команди. Але цього разу ми вирішили навіть не вмикати сигналізацію, а зробили все організовано і миттєво: менше, ніж за 7 хвилин, понад 1000 дітей були евакуйовані з приміщення на подвір’я. Ми уникли паніки, вчителі були повідомлені, діти знали, в якому напрямі рухатися, всі пожежні виходи спрацювали, як потрібно, не було скупчень, штовханини.І я хочу подякувати всім нашим батькам, які виявили відповідальність і солідарність з учителями”.
Так, в подібних ситуаціях дуже важливо убезпечити дітей як найбільш вразливу категорію. Чи достатньо належних місць для укриття в навчальних закладах міста?
Як повідомив Юрій Корева, начальник управління з питань цивільного захисту населення і охорони праці міської ради, сучасні укриття є лише в двох навчальних закладах. Це новозбудовані дитячий садок та початкова школа в мікрорайоні Озерна. За словами в.о.директора департаменту освіти і науки Ольги Кшановської, в цих закладах вже в проєкті передбачені укриття.
Саме таким є ДНЗ №9 “Кобзарик,”який ввели в експлуатацію в 2019 році. Всього тут навчається 410 дітей, а щодня відвідує до 280 вихованців. У проєкті будівлі закладені окремі входи і виходи з трьох поверхів, розповіла директорка Ірина Королишина. На першому поверсі розміщені молодші групи. Всі двері приміщення оснащені системою “антипаніка”, тобто, немає дверних замків, двері легко відчиняються і є можливість безперешкодно виходити з будь-яких дверей на вулицю. У підвалі на стінах — зелені стрілки з напрямком руху. За інструкцією, за шість годин після виникнення надзвичайної ситуації сюди мають знести ліжка, столи, білизну, теплий одяг та запаси їжі. Підвал обладнаний вбиральнями, водопостачанням, аптечками, приміщеннями для розігріву їжі, вентиляторами для доступу повітря, розрахований на 300 осіб. Під час зборів дітей до укриття керівництво закладу повідомить батьків. Кожну дитину з підвалу батькам віддаватиме вихователь, в групі якого вона закріплена. Зі сховища працівники закладу не вийдуть, поки не переконаються, що всі діти в безпеці, з батьками.
Чи можливо психологічно убезпечити дітей від стресових ситуацій, які, на жаль, є реальністю гібридної війни? Що може зробити школа? Педагоги переконані: більше розмовляти з дітьми, не залишатись осторонь суспільно важливих тем, звичайно, враховуючи вік дітей, налагодити тісні контакти з батьками, із службами цивільного захисту, ДСНС, і, безперечно, виробляти позитивне налаштування на життя, без чого не можливе повноцінне дитинство. До прикладу, як це реалізовують у тій же ЗОШ №6, двічі “замінованій”? Тут, починаючи з молодших класів, проводять заняття про особисту поведінку на випадок загрози, виховні бесіди про важливість збереження миру, припинення воєнних конфліктів. Коли діти вірять, що й від них також залежить мир і спокій, вони почуваються впевненіше. Про це розповіла класна керівниця 3-Б класу Ірина Самушія, яка провела з дітьми виховну годину на тему: “Ми за мир”:
“Там, де уклад суспільства міцний, безцінний дар миру може ніхто особливо й не помічати. Але в час, коли в нашій рідній Україні лунають постріли та проливається людська кров, ця тема особлива. Діти виготовляли плакати із закликами припинити всі конфлікти у світі, вчилися ладнати у своєму колективі та уникати конфліктних ситуацій”.
Почастішали в школах також зустрічі із працівниками ДСНС. Днями урок безпечного поводження з вибухонебезпечними предметами влаштували для учнів ліцею №15. У навчальний заклад прибули піротехніки ДСНС, які привезли із собою макети боєприпасів. Крім цього, в деяких школах відбулися навчальні заняття з евакуації.
Як повідомили в департаменті освіти і науки міської ради, тематичні заняття на тему безпеки життя на момент терористичних загроз вже проводяться в кожному закладі, також продовжують працювати відповідні комісії щодо спільних дій з Державною службою надзвичайних ситуацій. (ДСНС).
Адже колективна безпека розпочинається, насправді, з кожного із нас.
Тетяна Слободянюк