В органній залі філармонії під звуки оркестру кружляли у вальсах граційні жінки та дівчата у вечірніх сукнях, їхні партнери — у військових строях, з бойовими орденами та медалями… В суботу, 11 грудня, в Хмельницькому вперше відбувся бал Героїв “Укради мене у війни”.
В бойових умовах, в окопах, у бліндажах, польових шпиталях — наші воїни потребують підтримки і любові. А дівчата та жінки мріють хоч на день скинути камуфляжі, берці, одягти сукні, стати на підбори і красивими, щасливими закружляти в танці. Бал Героїв присвячений матерям, дружинам, нареченим, які зі своїми героями долають розлуку і воєнні будні уже восьмий рік, жінкам, які перебувають на фронті, волонтеркам… Ця благодійна акція започаткована три роки тому в Запоріжжі волонтерами, вже стає всеукраїнською, об’єднує всю країну, і цього року бал Героїв — наш, хмельницький.
“За кожним воїном, за кожним пораненим хлопцем, який піднявся на ноги, стоїть підтримка: це його матуся, дружина, наречена. Бо вісім років триває війна, вісім років жінки чекають, переживають, допомагають своїм найріднішим. Той, хто ніколи не стикався з війною, не знає, що таке телефонувати і не отримувати відповіді. Що таке дзвонити і чути на іншому кінці постріли. І ти ніколи не знаєш, що буде завтра. Наші жінки, які всі вісім років чекають, підтримують, ростять дітей, хочуть хоч трішки забути про війну і побути з коханими. Ми їх “украли” з війни всього на один день. Ми попросили й наших фронтовичок одягнути сьогодні вечірні сукні, взяти під руку своїх коханих, у формі, з орденами, і закружляти у вальсі, дивлячись в очі один одному. І в цей день ми хочемо сказати також “дякуємо” всім матусям, дружинам, нареченим, які чекають і люблять. Хочемо подякувати фронтовичкам, які поміняли підбори на берці, нашим волонтеркам, які восьмий рік допомагають нашим військовим на фронті, — розповіла про ідею заходу його співорганізаторка, волонтерка із Запоріжжя, віднедавна хмельничанка, дружина військового офіцера Олена Ярошенко. — У Хмельницькому ми запросили на захід 100 пар: Збройні Сили, Нацгвардія, ВСП, поліція, військові ветерани, волонтери — ми запрошували всіх”.
Географія учасників — вся Україна, а її серцевина, епіцентр — зона бойових дій. Подружжя Андрій та Людмила Ніколенки приїхали з Маріуполя. Олена родом з Хмельницького. Андрій — ветеран АТО, на сході служив від початку збройної агресії Росії:
“З першого дня ми з моєю коханою, Людмилкою, застали воєнні події в Донецькому прикордонному загоні, і з тих пір в АТО постійно разом”, — розповідає Андрій.
Родзинкою балу стало дефіле 15 дівчат у весільних сукнях. Наречені військових безкоштовно орендують для фронтового весілля ці сукні. Красуні, які їх демонструють на балу, не професійні моделі, а військовослужбовиці, зокрема, з 19-ої бригади, дружини військових. Це хмельницька презентація проєкту “Кохання перемагає”, який уже шість років одружує військових по всій лінії фронту, по всій Україні. Волонтери проєкту надають сукні, костюми, аксесуари, виїжджають у військові частини, реєструють шлюби. “Ми вже провели понад триста весіль на фронті, по шпиталях, загалом по всій Україні. Нареченим надсилають сукні весільні салони, присилають з-за кордону. В чому особливість фронтових весіль? Доводиться підготувати все залічені години, бо наречені мають лише добу на зустріч, або одну ніч. Це війна. І наші дівчата й самі не вірять, що будуть у весільних сукнях, що буде свято”, — розповідають волонтери.
Одна з найголовніших подій балу — презентація нагороди “Тризуб пошани”, який волонтери започаткували в Запоріжжі, і він співзвучний з нагородою “Народний герой”. Срібним “Тризубом пошани” по регіонах нагороджують найдостойніших жінок захисниць. У Хмельницькому нагороди вручили сімом патріоткам. На ці тризуби волонтери збирають срібло по всій Україні, кошти дають прості люди, а також допомогли осередки партії “Європейська солідарність”. До речі, кожен тризуб коштує півтори тисячі гривень. В Запоріжжі було 23 номінанти, і волонтери зібрали цю велику суму. Серед нагороджених срібним Тризубом хмельничанок — ветеранка десантно-штурмових військ Катерина Луцик. Дівчина була медиком на передовій. На балу вона — разом разом із чоловіком, теж військовим. “Щастя, Промзона, Авдіївка, Бахмут, Світлодарська Дуга… І коли ти приїздиш звідти, відбувається дуже різка зміна після стількох років бойових дійТак зване мирне життя попервах наче чуже. Мені особисто було дуже важко”, — зізналась Катя.
Весь вечір музичний супровід балу здійснював оркестр 19 бригади “Свята Варвара”, який також постійно їздить на схід з початку бойових дій. “Ми пишаємося нашими українськими жінками, котрі взяли на свої плечі дуже важку ношу: забезпечувати тил своїм чоловікам, які перебувають на сході. Адже ротації тривають не місяць, а часто по року й й довше. Тому такі святкові акції — це дуже корисна, людяна справа, і ми раді, що долучились до неї,” — розповів керівник оркестру, офіцер командування 19 бригади Олексій Наконечний. Підготували лірично-патріотичну програму також учасники ГО “Мистецька сотня “Гайдамаки”, які з 2014 року їздять на схід з концертами, ведучими балу були співаки волонтери Оксана Українець та Віктор Шайда.
Війна стала трагедією, яка увірвалась у кожне українське серце. Війна змінила нас всіх — навчила цінувати життя. І кожна українка, яка мужньо пройшла крізь війну, заслуговує на всенародне визнання, любов і свято.
Тетяна Слободянюк