Брехня, лукавство та маніпуляції вже стали звичним явищем для українського президента та його оточення. І, на превеликий жаль, це правда, яку вже не можливо ні сховати, ні загримувати, що роблять його радники та й він сам. І мова вже не про тарифи, не про офшори і не про коронавірус. Мова про доволі серйозні речі, які руйнують імідж нашої держави. І,здається, в цьому він перевершив керівників радянської епохи.
30 років Україна — незалежна держава. Багато відбулося змін у суспільстві за цей, здавалося б, зовсім невеликий проміжок часу. Дві революції та війна на сході змінили нас, нашу історію та долю сучасної України. Ми стали іншими, ми показали і собі, і світові, що вміємо об’єднуватися заради національних цінностей, гідності, свободи, території. Єдине, що не змінилося, напевне, це наші політичні інституції, причому і за змістом, і за формою своєї діяльності, навіть попри те, що керівна роль Москви була відрізана. Адже, замість тотального контролю компартії, з’явився інший — Адміністрація президента, а нині Офіс президента, який перевершив, мабуть, в цьому сенсі усіх своїх попередників. Ні, для людського ока влада держави працює демократично, патріотично, бореться з корупцією, не порушує закон, але ж якщо забрати ту вуаль, то часто бачимо, що вона це лише вдає. Насправді сьогодні Україна живе в хаосі, де в органах центральної влади “процвітають” казнокрадство, брехня, підлабузництво, зрада, окозамилювання, корупція. І сьогодні, мабуть, вже нікого абсолютно не дивує, що той, хто наближений до Офісу президента, в тому числі й народні депутати, стають за рік-два мільйонерами і мільярдерами. Складається враження, що гроші вони беруть просто з повітря. Насправді ж хабарі у парламенті і не тільки там вже стали нормою життя. І хай там що кажуть, хай там що пишуть, адекватної реакції з боку влади на ці явища немає, бо ж у цих усіх схемах і оборудках вона сама загрузла по самі вуха, бо усі силові структури підпорядковані їй, як кажуть, до коріння волосся.
Натомість влада навчилась гарно маніпулювати і асом в цьому є сам президент Зеленський. Варто лише почитати, що він пише в соцмережах, і які відеоролики з його ж недолугим гумором йому знімають! Словом, артист оригінального жанру, і більше тут нічого й не скажеш. Взяти хоча б слова, які він написав у Фейсбуці на початку цього року: “Нехай разом з коронавірусом у новому році зникне і старий політичний вірус розділення людей на тих, хто “свій”, і тих, кого треба підкорити або можна ігнорувати”. Насправді ж важко було не помітити потуги президента, його Офісу в парі з офісом генпрокуратури, як вони вигороджували “свого” фігуранта кримінального провадження, колишнього працівника МВС часів Януковича. А “Велике будівництво” президента хіба не маніпуляція? А п’ять його запитань перед виборами до місцевих органів влади — не маніпуляція? А заява Зеленського на зустрічі з Джо Байденом у Білому домі, коли він оголосив, що з початку війни на Донбасі Україна втратила “кращих 15 тисяч людей”, зарахувавши до цієї кількості і бойовиків “ДНР/ЛНР”, і найманців російських окупаційних військ? І прикладів можна навести дуже і дуже багато. І при цьому всьому ми вже бачимо, як вже вимальовується культ особи президента. І той, хто не показує свою лояльність до нього, стає ворогом. А ще влада держави уміло використовує старі механізми, аби вийти з тупикової ситуації, в яку постійну потрапляє. Тобто перекриває глобальні проблеми дріб’язковими і розкручує їх на повну потужність, щоб відволікати увагу народу від головного. Взяти хоча б епопею з середнім пальцем нардепа Гео Лероса (екс-“слуга народу”), який він показав в бік президента під час свого виступу в парламенті. Можливо, якби йому не вимкнули мікрофона, то не було б того непристойного жесту. Нардепу вже вручили підозру у вчиненні хуліганства як “грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства” (ч. 1 ст. 296 КК України). Про це пресслужба ДБР повідомила в четвер, 11 листопада. Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу до 4 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі до п’яти років. Судячи з того, що при обранні запобіжного заходу Леросу прокурор просив відправити нардепа за хуліганство під цілодобовий домашній арешт, Леросу може світити п’ять років тюрми. Банкова розкрутила цей скандал, і його наслідки вже мають в деякій мірі прояв політичної розправи. Ні, ніхто не виправдовує Лероса за спрямований в бік керівників держави третій палець, хоча у його виступі звучала правда, яка підмочує й без того небездоганну репутацію Зеленського.
Але й раніше, вибайчайте, органами людського тіла в Офісі не гребували! Пам’ятаєте язик президентського прессекретаря Никифорова на фото, на тлі Капітолію, під час візиту української делегації до Америки? Нам було соромно, Зеленському ж “прикольно”… Бо язики, пальці, дулі, матюки — це, як не сумно, стиль поведінки нашої “еліти”. Навіть не нинішній. Згадайте, як захисник екс-прем’єрки Юлії Тимошенко Сергій Власенко так само показував владі середнього пальця. І вже цього року ніхто з правоохоронців не відреагував на заяву журналістів щодо брутальної лайки та хуліганства в їхній бік, яке продемонстрував під куполом парламенту нардеп Кива. Його не притягнули навіть до адмінвідповідальності, бо, як зазначила поліція, він не з’явився на виклик. Хоча й за непарламентську лексику, жести та відеоролики з сесійної зали Верховної ради Іллю Киву вже давно можна було притягувати не лише за хуліганство, а взагалі позбавити депутатського мандата. Та грець з тим середнім пальцем, якби наші правоохоронні органи, зокрема й ДБР, так само метушилися та проявляли оперативність та принциповість у питаннях офшорів Зеленського, які завдали удару по зовнішньополітичному іміджу України. Причому це розуміють усі в світі, окрім самого Зеленського. Так само при розслідуванні кримінальних проваджень, у яких фігурують “слуги народу”, кримінальних проваджень щодо справи “вагнерівців”, відкритих за статтею “державна зрада”. Це взагалі нонсенс. Українські спецслужби планували схопити 33 найманців приватної компанії “Вагнер” 24 липня 2020 року в аеропорту “Бориспіль”. Найманців, які раніше воювали на боці Росії на Донбасі, які причетні до убивства 298 пасажирів малайзійського боїнгу MH17 російською ракетною установкою “Бук”, збиття українських військових літаків “Іл-76” у Луганську та вертольота “Мі-8” під Слов’янськом. Але спецоперація, яка мала довести присутність російських військових на Донбасі, яку й досі заперечує Путін, зірвалася. Президент Володимир Зеленський та голова його Офісу Андрій Єрмак перенесли дату затримання, хоча група найманців уже прибула до Мінська з квитками на літак до Венесуели із пересадкою у Стамбулі. Просто перенесли дату спецоперації, як концерт кварталівців, чи якийсь інший мистецький захід. Відтак “вагнерівців” затримали не українські спецслужби, а білоруські, які повернули їх до Росії.
Далі почалося справжнє шоу. Тодішній очільник МВС Аваков офіційно заявив, що спецоперація з “вагнерівцями” — провокація, яку ймовірно організувала Росія. Єрмак запевнив, що спецоперація не українська, а всі, хто поширює протилежне — учасники російської дезінформаційної кампанії. СБУ офіційно відхрестилася від спецоперації й називає її російським фейком. Абсолютно те ж саме повторює Володимир Зеленський: “Маячня. Я про це читав. Сумно, що деякі засоби масової інформації передрукували “Комсомольську правду” (здається, російську), зробили з цього сенсацію в Україні. Я не знаю ні про який “злив” якоїсь там операції”.
Хіба це не той самий непристойний палець, але вже від президента, всьому українському народу? Бо лише майже через рік Зеленський визнав, що спецоперація точно була, і що він говорив про неї з Лукашенком! Хіба це не злив секретної інформації? І після усієї цієї цинічної брехні Зеленський з пафосом та натягнутою маскою на обличчі під час своєї промови з нагоди Дня Гідності та Свободи говорить про гідність? Коли, врешті, влада перестане лукавити, а президент плескати в долоні і вдавати з себе месію? Коли країну не розгойдуватимуть кадрові каруселі, які практично нічого не змінюють, коли її не кидатиме в різні боки, а матиме вона стратегію розвитку, а не якісь спонтанні дії, які видають за непосильний вчинок, який стався завдяки президенту?
А, можливо, все ж збудеться пророцтво актора “95 кварталу” Кошового, який торік в інтерв’ю програмі “Бацман” заявив, що Зеленський повернеться на сцену: “Зеленський по-любому буде радитися з народом, чи йти йому на другий президентський термін. Він сказав: “На один термін”, і, я думаю, він людина слова. І якщо раптом так станеться, я дуже сподіваюся, що він повернеться в “Квартал”.
Мабуть, це найкраще, що зробить наш президент, бо ж таки крісло керівника держави не сцена, де доречні неймовірні імпровізації. В ролі президента Голобородька глядачу (тобто нам) пропонуються то мільярди дерев, то міністерство щастя, то рай після епохи бідності, то інші легковажні і небезпечні обіцянки. Тобто, гра на публіку триває. А в цей час за кулісами сценаристи та режисери придумують нові ролі для нових шоу. Яке наступне?
Лариса Лазаренко