Саме з цим запитанням я вирішила звернутися до жителів нашого мікрорайону, який нині може похвалитися єдиним подібним культурним закладом — Будинком офіцерів, котрий відіграє, по суті, і роль будинку культури у Раковому.
Неохоче називаючи свої імена, люди говорили, що будинок культури, звичайно, тут потрібен, але на запитання: “Чи ходите ви туди і як часто?”, то, маючи на увазі Будинок офіцерів, частіше чулась у відповідь “ні” або “рідко”. Рідко — хто не знає — це, щоб проголосувати (адже саме там знаходиться одна з виборчих дільниць мікрорайону Ракове). А вибори, самі знаєте, як часто бувають. На противагу цим думкам, були й інші: інколи тут показують фільми, влітку проводяться конкурси і грає музика. А прямо біля Будинку офіцерів — парк, де граються маленькі діти й інколи випивають дорослі. Проте це саме “інколи” для кожного своє. До речі, тут діють навіть декілька гуртків, але, наприклад, серед усіх одинадцятикласників, опитаних мною, туди не ходить жоден: віддають перевагу гурткам, які знаходяться в центрі міста.
Тож відповідь на запитання про будинок культури у Раковому слід, мабуть, шукати у вирішенні проблем у роботі існуючого тут Будинку офіцерів.
Ольга Гуртовенко