А давайте сьогодні поведемо мову про…їжу. Принаймні, з неї почнемо. Куди вже ближче до життя! Адже стикаємося з цим кожного дня! Називаємо страви (а не блюда), які приготували (не приготовили). Розповідаємо, що там смачного зварили, посмажили (не пожарили) чи стушкували (не стушили). Спостерігала, що часто ми не знаємо, як перекласти російське жаркое. Українською ця страва звучить як печеня. Щодо блінчиків, то їх ми називаємо млинці. Млинці можуть бути із різною начинкою (наголос справді на першому складі). Якщо вже заговорили про наголос, то наведу ще кілька прикладів, де він може вас здивувати. Отож, за словником, слід наголошувати так: чорнослив, фольга, курятина, кропива, лате, яловичий, сільськогосподарський. Російське говядина українською перекладається як яловичина. А їхнє свинной має у нас відповідник свинячий: свинячий окіст, свиняча вирізка. До речі, знайома розповідала, що в якомусь магазині було написано навіть таке: м’ясо зі свинини. От вже та свиня, так і хоче збити нас з пантелику… На яйце всмятку кажемо рідке (некруте) яйце. А російське глазунья перекладаємо як оката яєчня. Уха в українській мові має відповідник юшка. До речі, слово блюдо в українській мові є, але означає широку посудину, в яку кладеться або насипається страва.
Жодних “творогів”!
Ну а зараз пропоную плавно перейти до десертів. Слоённое тесто українською буде — листкове. А назва відомого торта зі збитих яєчних білків — безе (не бізе!). Оскільки походить вона не від прізвища відомого французького композитора, а від французького слова baiser — поцілунок. Торт назвали на честь відомої балерини Анни Павлової. Кажуть, що кухар, який вперше приготував його на день народження прими, заявив, він такий же невагомий, як вона.
Дякувати Богу, минулися ті часи, коли за прилавком можна було побачити написаний від руки цінник зі словом “пірожано”. Здається, слово тістечко ми врешті-решт взяли у свій мовний обіг і пирожные йому вже не загроза. Подякуємо за це ще й гурту “ТІК”, який своїм “сірожанимпіроженим”, свідомо чи не свідомо, вніс свою частку у дезактивацію цього сумнозвісного слова пострадянського періоду. А от від чого й досі віє загрозою, та ще й якою, то це від слова творог. Доволі часто була свідком ситуацій, коли люди доводили, що таке слово в українській мові є! Або якщо і нема, то його негайно треба ввести у вжиток! (майже за Вольтером: якби Бога не було б, його треба було б вигадати). “Бо ж як інакше, — кажуть нам захисники творога в українській мові. — Як інакше ми зможемо зрозуміти, коли чуємо лише слово сир, то про який саме сир йдеться?”. Насправді слово сир не створює жодної двозначності і непорозуміння у розмові. Все просто. Жовтий сир називаємо твердим. Інший — кисломолочним. Іноді достатньо вжити одне лише слово сир, тому що з контексту і так зрозуміло, який із них маємо на увазі. Тому — сир і тільки сир. Жодних творогів.
Як і жодних молочок. Пригадую, як письменниця Оксана Забужко, видно, доведена до відчаю тією молочкою, як я творогом, поширила у Фейсбуці поста, фрагмент якого я зараз вам наведу.
“Взагалі, як людина, що професійно працює з українською мовою, я давно звикла жити в режимі перманентного стресу, але одне слово, уже влізле в ужиток, мене таки дістало нині до живих печінок: МОЛОЧКА! (з наголосом на другому складі) МолОчка, блін! — “Де у вас молОчка?” — “А он там, дальше”. Аааааааа!!!!
Люди. Благаю. Схаменіться.
“МолОчка”, вона ж “молочай”, вона ж “собаче молоко” (sic!), вона ж Euphorbiacyparissias — на лузі, і вона НЕЇСТІВНА! Вона отруйна!
А так звані молочні продукти по-українському здавна звались просто й коротко — НАБІЛ. (Теж із наголосом на другому складі) Сир і сметана, кефір і ряжанка, вершки й масло, вурда й колотуша, і що там іще робиться з молока, — все це, разом із молоком, був “набіл”. Я це слово ще чула на базарах наживо (“Треба набілу купить”, “А набіл привезли вже?”). І в словниках воно є, навіть без позначки “заст”. (класики вживали!). Але штука в тім, що “в суровиє годи” білодідівського “зближення мов”, коли цукерки офіційно писались “конфетами”, а ковдри “одіялами”, його були злегка репресували, замінили на “мо-лоч-ні про-дук-ти”, бо не було йому російського відповідника, і так у розмовній мові утворилась “дірка”, в яку тепер і полилась ота “молочка” (знайшовся російський відповідник!).
Тому зобов’язуюсь почати “тролити” всіх працівників у всіх супермаркетах запитанням “Де тут у вас набіл?” Смайлик “smile” — і закликаю тих, хто також вірить у силу слова, підтримати флешмоб”. То що — підтримаємо?
Олія чи масло?
Олія чи масло? Як правильно? А це залежить від того, про що ми хочемо сказати. Якщо про продукт тваринного походження, тоді масло. І не завжди навіть є потреба уточнювати, що воно вершкове. Це росіянам треба обов’язково вказати, що воно сливочное, щоб його не переплутали із подсолнечным. У нас же для подсолнечного масла, як і будь-якого іншого рослинного походження, здавна вживається слово олія. Тому використовуємо: кококсову, оливкову, кукурудзяну олію, олію з авакадо, із зародків пшениці, лляну, конопляну, з насіння гарбуза. Дуже часто, на жаль, можна побачити, як на усіляких баночках з кремом пишуть, що до їхнього складу входять різноманітні масла. А треба було б сказати: олії.
Ну і як тут, поряд з маслом, не згадати ще одне слово покруч “слівкі”, яке вживаємо на позначення вершків. Російське “сливки” українською буде “вершки”. Тому масло вершкове, а не слівочне.
Наталя Захарчук, журналістка