Добре відомо, що лише з настанням незалежності Україна вступила у багатосторонні відносини з рядом державних та благодійних фондів Німеччини, які здійснюють низку програм щодо матеріальних компенсацій їхнім колишнім підневільним остарбайтерам, які вивозилися під час Другої світової війни у фашистську неволю, реалізовують програми, спрямовані на укріплення взаєморозуміння між нашими народами. Кажемо, насамперед, про відомий німецький федеральний фонд “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”, який співпрацює з рядом благодійних організацій в Україні і, зокрема, з Хмельницьким обласним фондом милосердя і здоров’я, який очолює Володимир Кухар. Ми попросили Володимира Петровича розповісти нашим читачам про завдання цих програм, про те, над чим нині працюють згадані благодійні організації.
Добре відомо, що лише з настанням незалежності Україна вступила у багатосторонні відносини з рядом державних та благодійних фондів Німеччини, які здійснюють низку програм щодо матеріальних компенсацій їхнім колишнім підневільним остарбайтерам, які вивозилися під час Другої світової війни у фашистську неволю, реалізовують програми, спрямовані на укріплення взаєморозуміння між нашими народами. Кажемо, насамперед, про відомий німецький федеральний фонд “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”, який співпрацює з рядом благодійних організацій в Україні і, зокрема, з Хмельницьким обласним фондом милосердя і здоров’я, який очолює Володимир Кухар. Ми попросили Володимира Петровича розповісти нашим читачам про завдання цих програм, про те, над чим нині працюють згадані благодійні організації.
— Завважу, що про жахіття нацистських концтаборів відомо й нині у багатьох подільських родинах. Не обминула ця трагедія і нашу сім’ю, — зазначив він. — Рідний брат моєї матері, дядько Григорій Петров, 1927 р.н., так і не вернувся з концтабору Дахау, навіки залишившись у німецькій землі разом з мільйонами людей багатьох країн світу. Відрадно визнавати, що по війні до влади в Німеччині прийшли інші люди. І нові покоління цієї держави з покаянням ставляться до тієї світової трагедії, яку спричинив нацистський режим. Нова урядова формація німецької держави разом з приватним бізнесом та суспільством загалом явили сумісну ініціативу зі створення федерального фонду “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” задля збереження пам’яті про злочини націонал-соціалізму та втілення в життя проектів, спрямованих на укріплення взаєморозуміння між народами. Фонд підтримує міжнародні проекти у сферах критичного погляду на історію, боротьби за демократію і права людини, гуманітарних заходів для жертв націонал-соціалізму. Спершу цей Фонд був затверджений 2000 року для виплати компенсацій колишнім підневільним робітникам, яка була завершена 2007 року. Понад 1,66 мільйона осіб у 98 країнах світу загалом отримали 4,37 мільярда євро. Компенсації загальною сумою 545 млн. євро були виплачені іншим жертвам націонал-соціалізму. Капітал Фонду обсягом 10,1 мільярда німецьких марок (5,2 млрд. євро) надали німецька держава та приватні підприємства. В Україні були виконані виплати майже 465 тисячам осіб, які постраждали від нацизму, на загальну суму 465700 млн. євро.
Сьогодні Фонд “Пам’ять, відповідальність та майбутнє” у співпраці з Всеукраїнською благодійною організацією “Турбота про літніх в Україні” реалізує, зокрема, і гуманітарну програму підтримки “Місце зустрічі — діалог” для допомоги жертвам тоталітарних режимів. Ініціатори цього проекту вважають, що люди навіть у похилому віці можуть відігравати важливу роль у житті суспільства. Особливо це стосується жертв тоталітарних режимів — націонал-соціалізму та сталінізму, які можуть передати свій важливий досвід наступним генераціям. Адже страх перед тоталітарним суспільством досі існує в Україні. Особливо у людей, які постраждали двічі: це остарбайтери, в’язні концтаборів, люди, які залишилися на окупованій території і після війни переслідувались комуністичною владою, бо були “під німцями”. Вони й сьогодні бояться розповідати про пережите. Наше завдання: звільнити їх від примар минулого. На це, зокрема, звертає увагу керівник організації “Турбота про літніх в Україні” та координатор програми “Місце зустрічі — діалог” в Україні Галина Полякова.
— Що конкретно передбачає цей проект і як він реалізовується в нашій області?
— Ця програма передбачає надання можливості активної участі літніх людей, жертв тоталітарних режимів у громадському житті, подолання їхньої ізольованості шляхом організації різноманітних заходів у місцях зустрічей, підвищення соціального статусу, спільне визнання їх життєвого досвіду. Програма сприяє осмисленню історії свого життя і своєї країни, зокрема, за допомогою заходів, спрямованих на започаткування діалогу між представниками різних поколінь за участю жертв тоталітарних режимів. У Хмельницькому цю програму реалізує обласний фонд милосердя і здоров’я в партнерстві з міськими громадськими організаціями ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, соціального захисту тощо. Ми проводимо різноманітні заходи, зокрема, фестивалі ветеранських хорів, змагання з шахів ветеранів між собою та з молодими поколіннями, зустрічі ветеранів в навчальних закладах, бібліотеках, ветеранських організаціях. Також підтримуємо гуртки та клуби за інтересами. Проводимо конкурси серед журналістів області на краще висвітлення теми про жертви тоталітарних режимів, їх минуле та сучасне життя, конкурси серед школярів області на кращі твори про рідних, близьких та знайомих, які постраждали від тоталітарних режимів, конкурси серед фотомайстрів та фотолюбителів на краще висвітлення теми про сьогодення цих людей — у сімейному колі, за заняттям, у час дозвілля тощо. В рамках проекту створено два центри: регіональний центр досліджень наслідків тоталітарних режимів, в роботі якого беруть участь історики, журналісти, дослідники, краєзнавці районів та міст області, та медико-соціальний центр жертв війни і тоталітарних режимів, який має за мету виявити і допомогти нужденним, одиноким, хворим літнім людям, в першу чергу, жертвам тоталітарних режимів.
Ми, інші громадські організації, які прагнуть своєю діяльністю покращити стан літніх людей у країні, все суспільство маємо долучити жертв тоталітарних режимів до “другого звільнення”, цього разу від соціальної ізоляції. “У колишніх примусових працівників доля була особливо важкою. Вони мають багатий життєвий досвід, який би хотіли передати молодим. Програма “Місце зустрічі — діалог” сприяє новим формам зустрічей та взаємної підтримки поколінь”, — вважає Ральф Поссекель, керівник відділу програм німецького фонду. “І відображає це на практиці”, — додамо ми, реалізуючи цю програму в нашому краї, оберігаючи пам’ять про минуле і несучи відповідальність за майбутнє.
Наш кор.