Зазвичай підлітки починають вживати наркотики заради цікавості. Вони на сто відсотків впевнені, що від одного разу не з’явиться залежність, але часто трапляється інакше. Яка ж поведінка доньки чи сина має насторожити батьків, і як діяти у такій ситуації? Зрозуміти, чи ваша дитина вживає наркотики, дуже важливо заради вчасного звернення за допомогою.
Перш за все вас має насторожити підозріла хаотична поведінка та навіть незначна, на перший погляд, зміна способу життя дитини. Наприклад, їла багато — почала їсти мало, або навпаки; була товариською — стала замкнутою; лягала спати пізно, тепер рано. Або ж змінилися інтереси, захоплення, чи різкі перепади настрою, коли веселість і енергійність швидко змінюються апатією, байдужістю, небажанням щось робити. І ці цикли не пов’язані з успіхами чи невдачами в школі, з друзями, вони ніби самі по собі.
Насторожити батьків має і ритм сну дитини. Вона протягом дня може бути сонлива, млява, повільна, а до вечора, прийшовши з прогулянки, проявляє енергійність, бажання що-небудь робити, не засинає вчасно. Ви можете бачити, що вона всю ніч безперервно займається комп’ютером, слухає музику, а наступного дня знову сонлива, загальмована.
Можна також помітити, що у дитини збільшуються фінансові запити, і вона активно шукає шляхи їх задоволення, випрошуючи гроші у всезростаючих кількостях (якщо починають пропадати гроші з батьківських гаманців або цінні речі з будинку — це дуже тривожна ознака!). Водночас з’являються нові підозрілі друзі. Розмови з ними ведуться пошепки, незрозумілими фразами або на самоті.
При тривалому вживанні підлітком наркотиків має насторожити поведінка, яка в тій чи іншій мірі нагадує стан алкогольного сп’яніння: безпричинна веселість, смішливість, балакучість, агресивність, явно не відповідні даній ситуації. Зміна рухової активності або координації рухів. Зміна кольору шкірних покривів. Блиск очей. Сильно звужені або сильно розширені зіниці, що не реагують на світло.
Що ж робити, якщо ви запідозрили, що дитина вживає наркотики? Часто першою реакцією дорослого є агресія. Але у відповідь на неї ви отримаєте тільки відповідну агресію. І, взагалі, на будь-яку свою негативну емоцію отримаєте відповідну емоцію дитини. Висловіть щире занепокоєння, але якщо ви місяцями не розмовляли з дитиною на особисті теми, вона одразу вам не відкриється.
Тоді найкраще, якщо з дитиною розмовлятиме той член родини чи близька людина, яким вона довіряє. У розмові важливо говорити про свої переживання, страхи з приводу того, що дитина може вживати наркотики. Потрібно донести, якщо є проблема, що ви вирішите її разом.
Якщо ви хочете вирвати дитину з багнюки, у яку вона втрапила, почніть аналіз ситуації з себе і зі своїх сімейних стосунків. Що було не так в сім’ї, якщо дитина захотіла втекти у світ наркотиків? Перш ніж лікувати дитину, позбудьтеся цих умов, інакше ваші дії не матимуть ефекту.
Варто запропонувати альтернативну діяльність, яка замінить наркотик, але даватиме емоції. Це можуть бути подорожі, спорт, спілкування, нове середовище, наприклад, табір з розвитку. Але не намагайтеся діяти самостійно. Якщо дитина хвора на наркоманію, треба йти до спеціалістів — лікарів, психологів, які зможуть точно поставити діагноз і визначити ступінь залежності, а також можливі способи лікування та реабілітації.
Але пам’ятайте, рішення про початок лікування повинен прийняти сам залежний! Батьки, друзі і навіть фахівці-психологи можуть тільки підштовхнути до прийняття цього рішення. Єдиний по-справжньому дієвий мотив: “Я буду лікуватися, тому що мені це потрібно”.
Важливо зрозуміти, що наркозалежність не є проблемою дитини. Це проблема сім’ї, тому головне — вчасно перебороти власний страх суспільного осуду та розпочати вирішення проблеми.