Наше місто багате молодими талантами. Творчістю юних танцюристів, музикантів, співаків багатіють сцени мистецьких закладів та нічних клубів Хмельницького. Відомою серед закоханих у музику однолітків є співачка Ольга КОРНАЦЬКА. Її вокал часто скрашує різні святкові заходи, вечірки. Дівчина причаровує прихильників не лише лункою піснею, а й екстравагантним образом, в котрий завжди легко вживається на сцені. Ольга — артистична й активна, це допомагає їй досягати успіху в омріяній кар’єрі. Про те, як хмельницька співачка крокує до великої сцени, наша з нею розмова.
Наше місто багате молодими талантами. Творчістю юних танцюристів, музикантів, співаків багатіють сцени мистецьких закладів та нічних клубів Хмельницького. Відомою серед закоханих у музику однолітків є співачка Ольга КОРНАЦЬКА. Її вокал часто скрашує різні святкові заходи, вечірки. Дівчина причаровує прихильників не лише лункою піснею, а й екстравагантним образом, в котрий завжди легко вживається на сцені. Ольга — артистична й активна, це допомагає їй досягати успіху в омріяній кар’єрі. Про те, як хмельницька співачка крокує до великої сцени, наша з нею розмова.
— Олю, знаю, співала ти з дитинства, перші промінчики твого таланту засвітилися на Віньковеччині, де жила раніше.
— Народилась я у Хмельницькому, але дитинство провела у Віньківцях (туди відрядили на службу мого батька). Саме там у сім років батьки віддали мене до музичної школи, де я завзято вивчала ноти, потроху підкорювала мистецтво гри на фортепіано та хореографію. Це мені було зовсім неважко, я закохувалась у музику.
— Розуміння музики тобі прищепили батьки чи ти зачинателька цього мистецтва у родині?
— Гарний слух, талант, підкований музичною освітою, від мами, саме вона мене і брата заохотила до музичної школи, де працювала. Там ми відчували себе, як риби у воді. Певно, тому легко засвоювали матеріал і показували гарні результати на іспитах. Брату дійти до фінішу школи не захотілось, а я закінчила музичну школу на відмінно.
— А де вперше проявила себе як співачка, пам’ятаєш?
— Співала я завжди і всюди чудернацьких дитячих пісень, щось навіяне радіохвилями — різне.
Гра на фортепіано розвинула у мене гарний слух, я почала вдосконалювати спів самостійно і на уроках вокалу. Про це знали і вчителі школи, де я навчалася. Тому мене завжди запрошували співати на різноманітних ранках, шкільних вечорах. Яскрава згадка залишилася про шевченківський вечір у старших класах. Там я виконувала патріотичні пісні, відчула смак національної колоритної пісні, нині таких є чимало у моєму репертуарі. Першу винагороду за спів я отримала на районному конкурсі “Чарівний голос Віньковеччини”, перемога у ньому додала мені впевненості, бажання трудитися на співочій ниві.
— Що у тебе на першому місці: вокал чи гра на фортепіано?
— З роками зрозуміла, що більше подобається співати. Фортепіано для мене — помічник у створенні пісень, часто акомпаную сама собі. Гадаю, справжня артистка, а такою я мрію стати, повинна розвиватись у різних суміжних з основним ремеслом напрямках.
— Музика, спів — твоє покликання, чому ж вибрала професію перекладача?
— Батько хотів, щоб я спершу освоїла більш “земну” професію, яка б приносила стабільний заробіток. За його порадою я вступила до хмельницького вузу і здобула перекладацьку освіту. Нині вільно спілкуюся кількома мовами, адже закінчила вуз з червоним дипломом. Знання іноземних мов дає мені змогу з розумінням виконувати пісні зарубіжних виконавців. На цьому зупинятися не збираюся, батькову мрію я вже здійснила, тепер візьмуся й за свою. Хочу вступити до столичного музичного вузу, вже їздила дізнаватися про правила вступу та вимоги. Зізнаюся, щоб стати студенткою престижного навчального закладу у Києві, треба старанно працювати над своїми талантами, вдосконалювати їх у репетиторів-професіоналів. Та, якщо загорітися бажанням, все вийде. Я відчуваю, що досягну успіху.
— Ти засвітилася і на міжнародному співочому конкурсі у Криму. Яким вітром занесло твій спів на південь?
— Їздила влітку відпочивати до кримського санаторію, з собою прихопила диски з фонограмами, костюми для виступів — думала поспівати на вечірках у санаторії. Але вдалося досягти більшого. Почула, що у Ялті проходитиме конкурс “Форум мистецтв слов’янських народів”, організаторами якого були популярні російські продюсери, музиканти. З радістю подала заявку на участь у ньому. Хоча зовсім не планувала такої грандіозної події, особливо не готувалася до виступів, стала лауреатом другої премії цього конкурсу. До того ж поспілкувалася з професіоналами, які дали мені хороші поради.
— У нашому місті є де розвернутися артистам-почат-ківцям?
— Так, Хмельницький — місто, де всі всіх знають, де творча молодь єднається і разом творить. Часто з товаришами-однодумцями виступаємо у нічних клубах, радо допомагаємо одне одному з записом пісень, організацією концертів тощо. Нині тісною є моя співпраця з гуртом “Драсті”, з дівчатами-вокалістками разом виступаємо на концертах. Ще з молодими музикантами готуємо цікавий мюзикл у міському Будинку культури, який зовсім скоро зможуть побачити всі охочі. Сподіваюся десь проявити й свої хореографічні вміння, адже багато займалася східними танцями. Нині готуються до студійного запису кілька пісень з мого репертуару, серед них є авторські. Хочеться виступити з популярним у нас музикантом Андрієм Шамраєм. У такому ж ритмі живуть й інші творчі юнаки та дівчата Хмельницького, які сподіваються досягти успіху.
— Твоя творчість багата, та все ж який стиль музики, співу ближчий?
— Професіонали кажуть, що від природи у мене спів, схожий на оперний, але я вмію ним керувати, тому співаю у різних стилях — від популярних пісень до джазу.
— Ти активна у реалізації своїх талантів, відмінниця у навчанні, де черпаєш життєву снагу?
— Я — оптиміст, не люблю нудьгувати, веду здоровий спосіб життя, дбаю про свою зовнішність (це для дівчини має велике значення), мене надихають рідні та друзі — ось секрет мого успіху.
— Дякую за розмову.
Розмовляла Ірина САЛІЙ