Календарний листопад в офісі президента Зеленського розпочався густими туманами, але не грибними, які майже донині тішили любителів тихого лісового полювання, а політичними, в яких клубочаться скандальні ковіди, дороги, вибори і долинає виснажений бюджетний стогін. А ще — суди, суди… Останні кошлатими хмарами так згустились над головою виснаженого гаранта, що й здоров’я не витримало: з легким коронавірусом довелось залягти у Феофанію. Але про Феофанію згодом. Його вірна прессекретарка Юлія Мендаль повідомила, що загалом пацієнт почувається добре, у нього лише на кілька позначок підвищилась температура. Наче сам себе й зурочив: адже пам’ятаємо, як Зеленський зізнався, що хотів зумисно заразитись, а згодом, у липні, коли інфекцію підхопила його дружина Олена, Володимир Олександрович, як нормальний турботливий чоловік, сказав, що краще б уже захворів він сам. Щиро по-людськи бажаю нашому президенту одужання і доброго самопочуття. Хоча зловтішники уже заповнили Інтернет різними коментами. Найпоширеніший, який миттєво облетів соцмережі, це в’їдливе побажання президенту лікуватись прикладанням до асфальту, натякаючи, звісно, що дорожнє покриття має лікувальні властивості, адже на нього витрачені мільярдні суми зі скандального ковідного фонду. Ну, що ж головний квартальник країни має можливість оцінити нинішній гумор його колишніх прихильників.
Та, звісно, в усьому, що приніс листопад, смішного мало, точніше, й зовсім не до жартів. І вже не врятують ні відеоблоги, ні популістська гра на публіку, ні запізніле визнання, що кляту війну, дідько її візьми, таки не вдасться приборкати, а про “кінець епохи бідності” ми вже й не згадуємо… Після першого року президентства навіть розчарованим 73 відсоткам відданих Зеленському виборців стало зрозуміло, що гарант разом зі своєю різношерстою зе-свитою не новий світлий шлях прокладає до миру і благополуччя, а завзято пританцьовує та гарцює на граблях, а такі танці відомо чим завершуються. Бо граблі у нас на кожній стежці лежать. Які ж дісталися президенту? Їх чимало, але сьогодні згадаємо вибори-граблі і суди-граблі. Зараз не про те, що після жовтневого волевиявлення голоси виборців, яких і так виявилося мало, якихось 36-38 відсотків по всій країні, рахували довше, ніж американці, які обирали свого президента. Бо всім зрозуміло, чому в нас знову заворушились “підрахуї”: треба ж було витрусити з припасених лантухів бодай крихти, аби врятувати імідж, рейтинг, владу і т.д. Але як врятуєш дірку від бублика?
Та не встигла зе-команда почухати потилиці, розглядаючи те, що залишилося від величенького президентського бублика-рейтингу, як знову зметнулися догори граблі: в Америці вибори виграв не очікуваний Трамп, а Байден. І тут зе-команда згадала: ми ж на сина Байдена у Печерському суді відкрили кримінальне провадження! І ось однією рукою президент, зціпивши зуби, пише новообраному, хоча офіційно ще не призначеному сенатом найголовнішому президенту в світі вітальне послання, іншою — відсилає своїх гінців до славетного у таких справах Печерського райсуду столиці. Там одним розчерком пера закривають нібито корупційну справу фактично проти новообраного президента США. Але парадокс: це закриття датоване заднім числом: 23 вересня! Як відомо, ще 12 травня Печерський суд зобов’язав Офіс генерального прокурора зареєструвати кримінальне провадження щодо втручання Байдена в діяльність генпрокурора Шокіна, який обіймав посаду у 2015-2016 роках, і стверджував, що його змусили написати заяву про звільнення через розслідування проти посадовців компанії Burismа, членом ради директорів якої став син тодішнього екс-віце-президента Байдена. Як повідомило агентство УНІАН, 11 листопада заступник директора департаменту комунікації Міністерства внутрішніх справ. Тракало повідомив, що Нацполіція ще 23 вересня закрила кримінальне провадження про можливе втручання Байдена в діяльність Шокіна. Згодом її перенаправили на розслідування до Печерського управління Нацполіції, яке і закрило справу цим же днем.
Яка оперативність! Не варто й здогадатись, що, якби на посаді залишився Трамп, у Печерському суді ця справа перетворилася б на багатосерійну імітацію вітчизняного правосуддя.
Чому ж наші слідчі органи з таким же завзяттям не шукають винуватців справді скандальної справи “вагнерівців” чи зовсім недавніх — тих, хто “злив” спец-операцію з визволення наших політв’язнів у сепаратистських в’язницях? Це ж державна зрада! Та, звісно, чому. По-перше, “кроти”, як виявляється, ховаються у своїх же владних норах-кабінетах, по-друге, за всім, що у нас коїться із держзрадою, з переслідуванням опозиції, несхитно бовваніє силует господаря Кремля. Схоже, на кого ткне “рускім” пальцем, того тут і судять, точніше переслідують, як це було за часів Януковича.
У нинішній ситуації нашій владі доведеться, як кажуть, підстрибнути в шпагаті. Бо однією ногою маєш приземлитися біля Кремля, іншою — у Вашингтоні. А там уже чекає, потираючи долоні, той же Байден, якого Зеленський пообіцяв допомогти “топити” як головного конкурента на американських виборах під час телефонної розмови з Трампом. А оскільки майже нинішній господар Білого Дому є ворогом Кремля “номер один”, то не розчахнутись у політичному шпагаті нашому президенту буде важко. І надії підвищити і внутрішній, і зовнішній рейтинги, осипаються, як останні осінні листочки.
А поки президент з легким коронавірусом набирається сил у Феофанії, йому є час поміркувати й над іншим: як виплутатись із конституційної кризи, в яку він втелющився, як в осінню калюжу, і жбурнув країну в цілковитий політичний хаос.
І наостанок про саму Феофанію, яка також уже “обросла” людським осудом: ще навесні, коли розпочався карантин, Зеленський у черговому відосику обіцяв народу, що ніяких віп-палат та привілейованих лікарень у нас не буде. “Все для народу!” — сказав тоді головний народний слуга. Проте, аби перевірити, чи багато простолюддя лікується у вельможній Феофанії, журналістів на територію не пустили. І ще: відомо, що легка форма COVID-19 лікується вдома, на самоізоляції. Чому ж Володимир Олександрович з його легким підвищенням температури і загалом бадьорим самопочуттям заліг разом з керівником Офісу президента Єрмаком у Феофанію, де добове перебування одного віппацієнта обходиться у вісім тисяч бюджетних гривень?
Тетяна Слободянюк