Уже 29-й раз у Палаці творчості дітей та юнацтва зігріли взимку запальні “Зимові візерунки”. Фестиваль народної хореографії, присвячений Дню Соборності України, пам’яті засновника заслуженого вчителя України Юрія Гуреєва, тривав у нашому місті 21-23 січня. Це свято дружби, мета якого об’єднати, поріднити дитячо-юнацькі танцювальні колективи з різних куточків України та показати палітру народних танців. Фестиваль не конкурсний, тут немає строгої оцінки журі, учасники, спостерігаючи за виступами одне одного, бачать недоліки, переймають досвід.
Уже 29-й раз у Палаці творчості дітей та юнацтва зігріли взимку запальні “Зимові візерунки”. Фестиваль народної хореографії, присвячений Дню Соборності України, пам’яті засновника заслуженого вчителя України Юрія Гуреєва, тривав у нашому місті 21-23 січня. Це свято дружби, мета якого об’єднати, поріднити дитячо-юнацькі танцювальні колективи з різних куточків України та показати палітру народних танців. Фестиваль не конкурсний, тут немає строгої оцінки журі, учасники, спостерігаючи за виступами одне одного, бачать недоліки, переймають досвід.
Цьогоріч на “Зимові візерунки” до нашого міста приїхали колективи з Маріуполя та Рівного, вітали гостей танцем господарі фестивалю — народний художній колектив, ансамбль танцю “Подолянчик”, створений ще 1964 року Юрієм Гуреєвим.
Заключний концерт дружби відбувся 23 січня. Високий клас танцю показав гостям наш “Подолянчик”. Колись у селах Поділля дівчата, закутавшись у теплі барвисті хустини, а хлопці у хутряних мазницях чи кучмах на голові і теплих кожухах йшли проти морозу на гуляння. Запальні танці великим гуртом юнаків і юнок здавна були видовищем для всього села. Так і нині. “Подільською метелицею” (хореографія Юрія Гуреєва) відкрив “Подолянчик” останній день фестивалю. “Ух!.. Ой!” — викрикували танцівниці у національних строях, а браві партнери крутили їх у звивистому танці, залицяючись, піднімали до неба. Відчувалася жива, жвава, колоритна українська забава.
Кожен край — свої танцювальні традиції. Як здавна танцювало Полісся, показали вихованці народного художнього колективу, ансамблю народного танцю “Дружба” з Рівного. “Врізали” на сцені гарячу поліську кардиль “Переміняк”, яку поставила Наталя Віюк, “Поліські притупи” (постановка Анатолія Крикончука).
Свого часу Україна була приєднана до різних країн, традиції яких переплелися з нашими. І тепер танцюють сучасники, наприклад, польку по-українськи. А на Поліссі свята не обходилися без “Польки-розлітайки”, яку “Дружба” під керівництвом Наталі Віюк подарувала публіці “Зимових візерунків”.
Сюжет відомої пісні “Їхали козаки із Дону додому…” відтворили представники східної України — маріупольський зразковий ансамбль народного танцю “Світанок”, постановка Миколи Гречушникова. Одразу постав перед очима образ звабливих донських козаків, котрі підманювали наших темнокосих красунь-Галинок. І сучасні українські дівчата нерідко піддаються спокусі перед іноземними красенями.
Нема свята без танцю “Святкового”, його під народні мелодії також виконав маріупольський колектив. А підготувала постановку Наталя Галиця.
Де було українським дівчатам похизуватися обновами, як не перед хлопцями та подружками на вечорницях? Аж горіли червоні чобітки юнок у веселих танцях. Звеселили зал маріупольці й композицією “Черевички” також Наталі Галиці.
Анексія Криму не роз’єднала українців та народності, які його населяють. Ми досі — єдина родина. Про долю її народу плакала переможниця “Євробачення” українська татарка Джамала. Організатори фестивалю вирішили показати хореографічну композицію на її пісню “Чому квіти мають очі?”, яку поставила Катерина Товста, а виконав “Подолянчик”. Солістка танцю — Анастасія Танчина. Нову композицію у великому складі танцюристів (виступали у татарському народному вбранні) “Танішу” хмельничани виконували вперше.
Зайвою буде скромність, бо хочеться похвалити хмельницький танцювальний ансамбль. Особливо відзначилися хлопці молодших і старших груп, які виконували мало не циркові трюки. Тут і сучасний верхній і нижній брейк, і таке, що виконавцям сучасних танців навіть не снилося! Хлопці впоралися бездоганно, принаймні, на думку пересічного глядача.
Згадали і наші містечкові танці. Оновлений склад ансамблю “Подолянчик” виконав одну з улюблених композицій, яку створив Юрій Гуреєв “У старому Проскурові”. Відомо, що в нашому місті корінними мешканцями були євреї. Типовою для них працею було шиття. Юні артисти показали, як улесливий єврей шиє вельможі жакет, вклоняється замовнику за платіж, хитрує, вражає єврейськими мелодіями скрипки.
Усі колективи-учасники демонстрували не тільки техніку, а й артистичність та розуміння суті постановки, звитяжність, дужість молодих козаків, красу й граційність українських дівчат, навіть те, як ґаздині зверхньо ставилися до чоловіків (могли навіть копнути), проте чекали від них ласки, щоб їх на руках носили…
Хоча джерелом танцювальної традиції були переважно сільські забави, елегантністю відрізнялася столиця, яка єднала Україну зі світовими тенденціями. “Київський вальс” виконав маріупольський “Світанок”. Танцюристи вишукувалися вряд, взявшись за руки і здійнявши їх угору, відтворили хвилі Дніпра, по обидва боки якого (на лівому і правому берегах) стояли закохані і посилали привіти одне одному. Це символізувало, що всіх нас — Східну і Західну Україну — об’єднає любов.
Завершився фестиваль ще однією феєричною та багатозначною композицією у виконанні “Подолянчика” під народну музику “Українська веселка”. Тягнулися до сонця — росли діти, як маленькі колосочки зі щедрих українських земель. Натхненні, радісні, талановиті, з вірою, що житимуть щасливі там, де їх народили батьки. Сльози на очі наверталися, так проймали танцями учасники “Зимових візерунків”.
Кожен колектив отримав на згадку пам’ятні дипломи та сувеніри від влади міста, які вручила начальник відділу загальної та середньої освіти міського департаменту освіти і науки Наталя Бакалюк. Учасників привітали і їхні наставники, зокрема керівник ансамблю “Подолянчик”, відмінник освіти Іван Гуреєв. Дякував за яскравий візит гостям фестивалю і директор Палацу Володимир Гула.
“Упродовж трьох фестивальних днів гості жили в родинах “Подолянчика”. Між дітьми зав’язалася справжня дружба”, — каже натхненниця фестивалю, викладач і чарівна ведуча заходу Лариса Гуреєва.
Ірина САЛІЙ