1 січня 2018 року в Україні набрала чинності ст. 32 Закону “Про відходи”. Тепер слід сортувати побутове сміття. Але чи готові ми це робити? Наша розмова на ці теми із заступником начальника управління з питань екології та контролю за благоустроєм міської ради Інною КУЦКОЮ.
1 січня 2018 року в Україні набрала чинності ст. 32 Закону “Про відходи”. Тепер слід сортувати побутове сміття. Але чи готові ми це робити? Наша розмова на ці теми із заступником начальника управління з питань екології та контролю за благоустроєм міської ради Інною КУЦКОЮ.
— Інно Василівно, отже, закон запрацював?
— З часу прийняття Закону “Про відходи” минуло майже шість років. Здавалося б, часу достатньо, щоб підготуватися до його впровадження. Однак досі не створено підзаконних актів, немає постанов та механізмів, відповідного фінансування подальшої переробки відходів, відсутні підприємства з утилізації небезпечних відходів і найголовніше — люди не готові до роздільного збирання сміття. Не вирішено, що робити з уже наявними звалищами і як переробити хоча б їх, не створюючи нових. Нічого не передбачено для сіл: більшість сміття у сільській місцевості вивозиться, куди заманеться, утворюються стихійні звалища. А ситуація надто серйозна. Нині сьома частина України завалена побутовими відходами. Лише офіційні звалища займають 43 тисячі квадратних кілометрів. Хоча приблизно 40% сміття — це корисні й цінні вторинні ресурси: папір, скло, полімери. Після переробки їх можна знову використовувати. Однак те, що ми робимо сьогодні для сортування сміття, переробки вторинної сировини, — це мізер.
— Що означає сортувати сміття?
— Сортування передбачає виділення всіх відходів, які можна переробити і використати як вторинну сировину для подальшої господарської діяльності, й утилізувати те, що не підлягає переробці. В ідеалі ми повинні розділяти побутове сміття на папір, пластик, скло, метал та органіку і кидати все це в різні контейнери. Можна використовувати два типи контейнерів: для сухої і вологої фракції з подальшим сортуванням та переробкою. Побутове неорганічне сміття має бути сухим і чистим, без решток їжі. Щодо пластику, то в Україні переробляють п’ять його видів, що маркуються відповідними номерними знаками в трикутнику. Повторно переробляють ПЕТ-пляшки, поліетилен високої щільності, поліпропилен, полістирол. Щоб відправити пластикову тару на переробку, її необхідно очистити від решток їжі, висушити, зім’яти або спресувати. Якщо пляшка має металевий дозатор, його треба зняти.
Зі скляних побутових відходів приймають банки, пляшки, а також склобій. Не переробляють кришталь, жаро- та ударостійке скло. Перед здачею побутових відходів зі скла його необхідно очистити від залишків рідини та висушити. Із цілих банок слід зняти етикетки та пробки.
Вторинній переробці підлягають також усі побутові відходи з металу. Це знизить витрати енергії і корисних копалин. Так, переробка тонни залізного лому економить 1,15 тонни залізної руди, 635 кг вугілля та 54 кг вапняку. Переробка лому знижує на 75% використання енергії, необхідної для отримання сталі з руди. В Україні на переробку приймають алюмінієві банки з-під напоїв, жерстяні банки, в які фасують консерви, чай, каву тощо, жерстяні кришки для консервації, чисту фольгу, металеві ємності від фарб, лаків та розчинників.
— До яких побутових відходів треба ставитися з особливою обережністю?
— Не слід викидати в загальні контейнери небезпечні відходи: батарейки, акумулятори, енергозберігаючі лампи, ртутні термометри й відходи, що містять ртуть, а також ліки, в яких закінчився термін використання. Все це треба збирати та утилізувати окремо.
— Яке покарання передбачене законом за невиконання заборони “поховання на полігонах неперероблених побутових відходів”?
— На сьогодні діє така система штрафів за порушення у сфері поводження з відходами: для населення — від 340 до 1360 гривень, для юридичних осіб — від 850 до 1700 гривень. Але через відсутність інфраструктури норма про заборону захоронення неперероблених побутових відходів навряд чи запрацює з 1 січня 2018 року.
У законі відповідальність за роздільний збір побутових відходів поклали на місцеві органи влади. Однак уже тепер зрозуміло, що без відповідної державної підтримки ні великим містам, ні маленьким населеним пунктам самостійно з цим не впоратись. Адже мова йде про великі затрати на закупівлю відповідних контейнерів, налагодження логістики тощо.
— Яка робота вже проводиться у Хмельницькому на виконання Закону “Про відходи”?
— Розроблено план дій поводження з небезпечними відходами. Вже четвертий рік поспіль у Хмельницькому діють мобільні пункти, куди двічі на рік хмельничани зносять використані люмінесцентні лампи, термометри і батарейки. За цей час зібрано 2888 кг батарейок, 11843 енергозберігаючі лампи, 386 термометрів. Наразі плануємо збільшити кількість мобільних пунктів до восьми. Вони будуть у кожному мікрорайоні. Крім названих небезпечних відходів, плануємо збирати відтерміновані ліки, а також тару від хімічних миючих засобів. Спеціально обладнаний автомобіль перевозитиме небезпечний вантаж до місць їх утилізації або ж складування. Бо, скажімо, енергозберігаючі лампи, кваліфіковані першим рівнем небезпеки, не можна транспортувати абияк. Всі інші належать до третього рівня небезпеки. Утилізацією ламп займається Боднарівський завод “ДП Боднарівка ЛКП “Зелений Львів” та деякі інші підприємства. Щодо використаних батарейок, то Україна переробку не проводить. Для їх відправлення за кордон потрібно зібрати значну партію (до кількох десятків тонн). У Хмельницькому діють чотири філії ліцензованих Міністерством екології та природних ресурсів України підприємств, які мають право діяльності з небезпечними відходами. З цими підприємствами співпрацюють також юридичні особи, які зобов’язані на договірних умовах передавати власні відходи на утилізацію.
Хмельничани частково відсортовують із побутових відходів скло та ПЕТ-пляшку, частково сортується вторинна сировина безпосередньо на полігоні твердих побутових відходів. Але це дуже мало. Нині нам потрібно активізувати масово-роз’яснювальну роботу щодо свідомого сортування побутових відходів, вирішити питання будівництва сміттєсортувального комплексу, утилізації гілля, великогабаритних відходів… Інакше загубимо не тільки сьогоднішню природу, а й майбутнє наступних поколінь.
Розмовляла Вікторія СТАНДРІЙЧУК