Наше знайомство з відомим білоруським націоналістом, лідером Білоруської партії свободи, одним із керівників коаліції “Білоруський спротив” відбулось у Києві під час створення Українського громадського комітету захисту російського дослідника комуністичних злочинів Юрія Дмитрієва. Сергій Висоцький увійшов у цей комітет як представник білоруської національної опозиції. Власне тоді у нас відбулася розмова, яка, не сумніваюсь, зацікавить наших читачів.
Наше знайомство з відомим білоруським націоналістом, лідером Білоруської партії свободи, одним із керівників коаліції “Білоруський спротив” відбулось у Києві під час створення Українського громадського комітету захисту російського дослідника комуністичних злочинів Юрія Дмитрієва. Сергій Висоцький увійшов у цей комітет як представник білоруської національної опозиції. Власне тоді у нас відбулася розмова, яка, не сумніваюсь, зацікавить наших читачів.
— Пане Сергію, ви доволі часто буваєте в Україні і ведете активну політичну діяльність з консолідації білоруської національної опозиції, заразом просуваючи в українському політикумі ідеї Альянсу Балтійсько-Чорноморських націй, серед співзасновників якого є Білоруська партія свободи, яку ви очолюєте з 1992 року. Щоправда, в Білорусі ваша партія досі не зареєстрована та залишається, по суті, нелегальною, піддаючись провокаціям та переслідуванням з боку спецслужб. Проте ви як політичний центр національно спрямованої опозиції в своїй країні тривалий час знаходите в собі сили не лише для спротиву диктатурі Лукашенка, а й для активного протистояння російській імперській політиці.
— Добре усвідомлюю, що навіть в Україні погано розуміють усі складнощі суспільно-політичної ситуації в Білорусі, все те, що реально відбувається у нашому політикумі та, зокрема, в його опозиційному середовищі, яке можна нині класифікувати за двома напрямками: офіційна і реальна опозиція. До офіційної належать комуністи, Білоруський народний фронт, який є ровесником вашого РУХу, соціал-демократи Шушкевича, Об’єднана Громадянська партія, які створили свій політичний блок. Їхня головна мета — усунення від влади Лукашенка, навіть разом з Москвою, та надія на підтримку Заходу, насамперед фінансову, що аж ніяк не сприятиме державному відродженню Білорусі, а залишатиме її, можливо, дещо видозміненою колонією Москви.
Ми ж належимо до реальної національної опозиції, яка зорганізувала коаліцію “Білоруський спротив” і послідовно виступає проти режиму Лукашенка, за реальне знищення російської окупаційної системи та здобуття Білоруссю справжньої незалежності. Попри всю складність суспільно-політичної ситуації в своїй країні ми не розхитуємо державний корабель і навіть ідемо нині на діалог з конструктивно мислячими діячами режиму Лукашенка, коли він робить певні кроки з захисту державного суверенітету. Адже нині Путіну в Білорусі потрібен слабкий лідер та повністю підконтрольна територія, і ми це добре усвідомлюємо. А заразом бачимо, що й частина оточення Лукашенка та сам диктатор починають розуміти, що реалізація кремлівських сценаріїв у нашій країні стане кінцем для них самих.
Наша ж біда в тому, що Білорусь не готова до національної революції, у нас немає такої протестної культури, як в Україні, немає для цього підготовлених, як у вас, людей. А провокувати революційні події, коли біля наших воріт і в нашій хаті стоїть ворог, було б безуспішною дією. До речі, під час недавніх протестних акцій у Білорусі я звертався до їхніх активістів із запитанням: чи готові вони в разі прямої російської агресії під будь-яким приводом збройно їй опиратися? У відповідь бачив, що ці люди далекі від реального усвідомлення подібної загрози власній країні, в якій нині лише зріє національний спротив.
— Відомо, що немало білоруських патріотів нині воюють з російськими окупантами на українському Донбасі. Нещодавно нарешті звання Героя України було присвоєно героєві Небесної сотні, білорусу Михайлові Жизнєвському, який загинув за нашу і вашу свободу під час Революції гідності.
— Щодо визнання подвигу Михайла Жизнєвського на офіційному державному рівні в Україні, то це доволі знакова для нас, нехай і запізніла, дія української влади. Справді на українському фронті нині воюють понад дві сотні білоруських патріотів, серед яких є й члени нашої партії. Тож допомогу їм та українським військовим вважаємо своїм першочерговим обов’язком, в чому нам дуже допомагають партії, які увійшли до Альянсу Балтійсько-Чорноморських націй, найперше з Прибалтики.
Зазначу також, що дослідження злочинів комуністичного режиму є також одним із основних напрямків нашої діяльності в самій Білорусі. Саме тому мене й зацікавила ідея створення у вас громадського комітету захисту Юрія Дмитрієва, який доніс світові правду про комуністичні злочини в системі Соловецьких концтаборів та на спорудженні Біломору, де загинуло й немало білорусів. Попри нашу інформаційну ізоляцію у власній країні, білоруси добре знають, що саме націоналісти повертають у суспільство правду про російський комуністичний геноцид нації, а наші щорічні меморіальні акції до Дня пам’яті предків, приурочені зокрема і подіям, пов’язаним зі злочинами комуністів у Куропатах, у великій пошані народу.
— Яким буде ваш політичний прогноз на ситуацію у власній країні на найближчу перспективу?
— Доволі невтішним, адже Кремль і Путін нині роблять усе, аби перетворити Білорусь на свою повну колонію та плацдарм ведення війни з Україною й протистояння усьому цивілізованому світу. Дуже складна у нас і соціально-економічна ситуація фактично через економічні санкції Москви проти Білорусі, враховуючи спроби Лукашенка хоч якось захистити її суверенітет. У нашій країні відверто і цинічно діють п’ята колона, низка російських шовіністичних та відверто фашистських партій і рухів. Варто нагадати, що режим Лукашенка постійно сприяв русифікаційній політиці в країні, коли телебачення перейшло на російську мову, закривалися білоруські школи, системно упосліджувалася національна культура. Тобто загрози і виклики перед нами нині, особливо у 2017-ому, дуже серйозні і, на моє переконання, цей рік у силу багатьох обставин буде для нас переломним…
Розмовляв Богдан Теленько