Післявеликодній тиждень приніс нам не лише різке похолодання. Білий сніг на зеленому листі — це не тільки лірична пісенна метафора, а й кліматичні реалії України, про що нас встигли вчасно попередити синоптики. Проте в суспільно-політичних колізіях у нашій країні все виглядає доволі прогнозовано, на відміну від світових топ-новин, які викликають неоднозначні оцінки у тій складовій, де проглядається, зокрема, український контекст. Кажу про результати візиту держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Росії, який чітко дав зрозуміти Кремлю, що ситуація в Україні залишатиметься перепоною на шляху до покращення відносин Вашингтона й Москви через анексію Криму та воєнну агресію на Донбасі.
Післявеликодній тиждень приніс нам не лише різке похолодання. Білий сніг на зеленому листі — це не тільки лірична пісенна метафора, а й кліматичні реалії України, про що нас встигли вчасно попередити синоптики. Проте в суспільно-політичних колізіях у нашій країні все виглядає доволі прогнозовано, на відміну від світових топ-новин, які викликають неоднозначні оцінки у тій складовій, де проглядається, зокрема, український контекст. Кажу про результати візиту держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Росії, який чітко дав зрозуміти Кремлю, що ситуація в Україні залишатиметься перепоною на шляху до покращення відносин Вашингтона й Москви через анексію Криму та воєнну агресію на Донбасі.
На фоні страусиної позиції офіційного Києва щодо економічної блокади окупованих територій Донбасу хочеться вірити, що наше керівництво хоч якось відреагує на цю чітку позицію посланця президента Трампа у Москві. Принаймні зупинить зі свого боку допомагати Путіну забезпечувати самоокупність витрат Кремля на війну проти України на Донбасі за рахунок нашої торгівлі вугіллям та іншою сировиною з окупованих територій. Адже через таку двозначну позицію Києва, дивишся, раптом США та наші союзники по всьому світу і, найперше, в Європі, відмовляться від міжнародних санкцій Росії? Скажете, що це занадто на фоні зростаючої агресії Москви та її непоступливості, зокрема щодо сирійського питання? Але ж світ нині дуже динамічно змінюється і наші друзі та партнери не будуть вирішувати за нас проблеми в середині країни. Адже в Україні лише декларується нещадна боротьба з корупцією, яка є основною передумовою реформ, що не завадило нам знову піднятись у рейтингу найкорумпованіших країн світу. У нинішніх надзвичайно складних соціально-економічно-політичних умовах в Україні все виразніше чути й політичні заяви різних партсередовищ про дострокові парламентські і президентські вибори. Як на мене, під час неоголошеної російсько-української війни подібні заклики можуть призвести, якщо не для держави, то для її владно-політичного класу до суїцидальних наслідків, хоч там нині явно не проглядаються ті, хто здатен на таке політичне самогубство. Тобто радше маємо справу з черговими політичними маніпуляціями суспільної думки, що в часи війни є забороненим політичним прийомом, який дезорганізує суспільство. Щоправда, сама наша влада бездіяльністю та нечіткістю позицій щодо тактики й стратегії виведення країни з нинішньої патової ситуації не додає оптимізму в можливих прогнозах. Дивує інертність представників влади на місцях, де, за незначним винятком, до якого б я відніс і Хмельницький, не робиться нічого реального для розв’язання проблем, які місцева влада зобов’язана вирішувати.
Недавно під Києвом через нестачу вагонів у приміських електропоїздах люди стихійно перекрили залізничну колію. Наша газета вже втомилася писати про подібну проблему в Хмельницькій області. І схожих прикладів бездіяльності і некомпетентності влади більше ніж доволі…
Хтось заперечить, що подібні теми не є предметом дискурсу в світлі післявеликодні дні. Та я переконаний, що маємо гарну нагоду відповідальніше подумати над несуєтними проблемами, від яких залежить наше завтра.
Богдан ТЕЛЕНЬКО