У понеділок, 13 березня, громада міста, бойові побратими і волонтери провели в останню путь легендарного офіцера-артилериста Андрія Рибцова, більше відомого серед друзів і фронтових побратимів з батальйону “Фенікс” 79-ої окремої аеромобільної бригади за позивним Балу. Минулої суботи на 56-му році життя в Андрія Івановича раптово перестало битися його велике серце, а лікарі причиною кончини ветерана АТО назвали діагноз — обширний інфаркт. Не витримало серце великого патріота України, який, з честю виконавши свій військовий обов’язок на фронті, куди пішов з власної волі, продовжив боротьбу за незалежність рідної землі вже волонтером, створивши у нашім краї разом із бойовими друзями спілку учасників АТО, яку очолив
У понеділок, 13 березня, громада міста, бойові побратими і волонтери провели в останню путь легендарного офіцера-артилериста Андрія Рибцова, більше відомого серед друзів і фронтових побратимів з батальйону “Фенікс” 79-ої окремої аеромобільної бригади за позивним Балу.
Минулої суботи на 56-му році життя в Андрія Івановича раптово перестало битися його велике серце, а лікарі причиною кончини ветерана АТО назвали діагноз — обширний інфаркт. Не витримало серце великого патріота України, який, з честю виконавши свій військовий обов’язок на фронті, куди пішов з власної волі, продовжив боротьбу за незалежність рідної землі вже волонтером, створивши у нашім краї разом із бойовими друзями спілку учасників АТО, яку очолив.
На фронті капітан Рибцов, професійний військовий, який закінчив свого часу Хмельницьке артилерійське училище і за плечима якого бойовий досвід війни в Афганістані, пробув в АТО з листопада 2014 до липня 2015 року, де у складі батальйону “Фенікс” командував батереєю 122-міліметрових гаубиць. 
Так, нині вже можна сказати, що саме капітан Рибцов виконав зі своєю батереєю одне з найпоказовіших бойових завдань у так званому секторі АТО “М”, коли наші артилеристи покарали російських окупантів за провокативний обстріл мирних кварталів околиць Маріуполя. На його рахунку немало й інших успішних бойових операцій, про що свідчить і висока бойова нагорода — орден Богдана Хмельницького третього ступеня та інші бойові відзнаки. Беззаперечним був авторитет капітана Балу на фронті та серед волонтерів нашого міста й області. У цивільному житті він не стояв осторонь багатьох суспільних справ у нашому місті.
Про його фронтове минуле, волонтерські й суспільно-громадські справи говорили на мітингу-реквіємі та похороні його бойові побратими, міський голова Олександр Симчишин, волонтери, громадські активісти. Тіло з труною героя-офіцера було встановлене у Будинку культури прикордонної академії, де з ним попрощалися сотні хмельничан. За рішенням керівництва міста легендарного офіцера поховали на Алеї Слави на міському цвинтарі у Раковому з наданням усіх військових почестей…
А ще дуже вразила високопатріотична атмосфера цього похорону й розуміння всіма, хто прийшов чи приїхав з фронту, аби попрощатися з Андрієм Рибцовим, що в нашій країні нині цілком відносною є різниця між тим, що відбувається на фронті і в тилу, а тому й раптова кончина легендарного капітана Балу справедливо сприймалася присутніми як справжня бойова втрата…
Наш кор.
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО