Зруйновані дороги багатостраждального Донбасу підвладні далеко не кожному. Хтось відвертається від них і закриває душу за важкі засуви байдужості, а хтось не уявляє без них життя. До таких сміливців належать ті, хто з вантажами для захисників України знову й знову попри погодні катаклізми, труднощі й проблеми вирушає в зону АТО. Серед них спраглі на очікувані зустрічі з захисниками волонтери, зокрема голова громадської організації “Тепло рідних сердець” Леся Стебло, Олексій Бородай та воїн-афганець Анатолій Потерба.
Зруйновані дороги багатостраждального Донбасу підвладні далеко не кожному. Хтось відвертається від них і закриває душу за важкі засуви байдужості, а хтось не уявляє без них життя. До таких сміливців належать ті, хто з вантажами для захисників України знову й знову попри погодні катаклізми, труднощі й проблеми вирушає в зону АТО.
Серед них спраглі на очікувані зустрічі з захисниками волонтери, зокрема голова громадської організації “Тепло рідних сердець” Леся Стебло, Олексій Бородай та воїн-афганець Анатолій Потерба.
Зібравши чималенький вантаж теплого одягу та взуття, ковдр, подушок, засобів гігієни, електрообладнання, автозапчастин, продуктів харчування, серед яких вареники, домашня випічка від подільських щедрих господинь, солодощі, консервація, фрукти, чай, кава та багато інших смаколиків, вони знову вирушили на Схід.
А по приїзду згадують, яким важливим було благословення від священнослужителів у дорогу, адже на одній із ділянок шляху волонтерський бус потрапив у кювет. Добре, що у зустрічному авто троє чоловіків допомогли поставити бусик на колеса. Ну, хіба ж це не Господня допомога? Отак, постійно наражаючи себе на небезпеку, волонтери здолали 1500 км лише в один бік. А там, у зоні АТО, з кожною зупинкою щоразу дивували щира родинна радість бійців, їхні відкриті серця до вісточок з дому, спілкування, дружнього чаювання та розмов, розмов, розмов…
Цього разу нашим волонтерам вдалося побувати у бойовому підрозділі “Богдан”, на позиціях Національної гвардії, у 80-й десантній бригаді, 95-й аеромобільній бригаді, у 8-му полку спецпризначення, а ще у дитячому притулку прифронтового містечка Торецька та школі-інтернаті м. Кремінне. І всюди їх з радістю чекали. Як і дитячих малюнків та виробів, які серед бійців розходяться миттю. Адже кожен прагне мати маленький дитячий оберіг.
У школі-інтернаті м. Кремінна дітки одразу кинулися в обійми до волонтерів. У прифронтовому Торецьку перебувають діти із неблагополучних сімей. Для всіх небайдужі люди передали гостинці та подарунки.
А також радує те, що помітно покращилося ставлення до волонтерів на блокпостах. Можливо, це пов’язане з тим, що все менше, особливо у цей зимово-весняний період, волонтерських груп їздить у АТО.
Уже найближчим часом волонтери планують наступну поїздку, про що можна дізнатися за телефоном 067-647-34-37. Принагідно вони нині висловлюють щиру подяку благодійникам: ГО “Тепло рідних сердець”, Анатолію Рабчевському за надання авто для поїздки, депутату обласної ради Івану Гончару за смачні фрукти, Василю та Ганні Полагівих за приготовані смаколики, Володимиру Кубику, Олександру Харченку, Віктору Пантелеймонову, Володимиру Криштофору, Леоніду Загребельному, Віктору Копецькому, Володимиру Румпі, Івану Ковальчуку, Наталі Дзекар, Любові Лазарчук, Лідії Буздуган, Зінаїді Юзепольській, Оксані Хомяк, Надії Корчинській, Ліні Івановій, Олександру Іваницькому, колективу ЗОШ №24 м. Хмельницького, громадам сіл Осташки та Рідкодуби Хмельницького району, священику села Осташки отцю Івану Кашарабі, Миколі Пуцолею та іншим.
Також висловлюємо щиру подяку священикам та черницям Старокостянтинівського римо-католицького костелу Іоанна Хрестителя, Старокостянтинівській спілці ветеранів війни в Афганістані, Інні Єрмоленко, Оксані та Ігорю Миропольським, Сергію та Галині Чорноус, колективу магазину “Квіти” та Віктору Мітюку, директору Старокостянтинівського елеватора, Оксані Каленик, колективу редакції газети “Наше місто”, Роману та Тетяні Гаврилюкам, Валентині та Сергію Верьовкіним, Наталі та Володимиру Косюченкам, Катерині Коник, Андрію Шевчуку, Олені Конєвій, Сніжані Гринишеній, Дмитру та Ірині Ольховикам, Віталію Лавренчуку, колективу “І магазину” та директору Валентині Скалці, Миколі Петриченку з с. Остропіль, Оксані Черниш, колективам та батькам дитячих садочків №№2, 3, 5, 6, 7, 9, колективу та дітям Григоровецької школи. Вдячні священикам та прихожанам костелу найсвятішого серця Ісуса м. Красилів та костелу святого Йосипа с. Слобідка Красилівського району та іншим небайдужим.
А ще волонтери просять про допомогу, адже наступна поїздка планується на Маріупольський напрямок, де також пролягають волонтерські дороги добра і віри в нашу перемогу.
М.ШЕВЧУК
На фото: під час волонтерської місії