Новий 86-й сезон Хмельницький академічний музично-драматичний театр ім. М.Старицького зустрів із гумором: прем’єрою комедійної п’єси Володимира Канівця за твором Степана Васильченка “Як наші діди парубкували”. Працював над постановкою режисер Тернопільського драматичного театру ім. Т.Шевченка Олег Мосійчук.
Новий 86-й сезон Хмельницький академічний музично-драматичний театр ім. М.Старицького зустрів із гумором: прем’єрою комедійної п’єси Володимира Канівця за твором Степана Васильченка “Як наші діди парубкували”. Працював над постановкою режисер Тернопільського драматичного театру ім. Т.Шевченка Олег Мосійчук.
У п’єсі йдеться про вічне — кохання. Історія про те, як батьки віддавали єдину доньку Олену за парубка Тиміша.
Єдина надія поважної сільської сім’ї Сави та Василини — зустріти старість у добрі — пов’язана з донькою-красунею Оленою. Віддавати її за будь-кого не хочеться, батьки мріють про заможного зятя. Але дівчині припав до душі простий, чесний, добрий і веселий хлопець Тиміш. Кохання виявилося взаємним.
Попри заборону батьків ходити на побачення, бо “ціловані у дівках сидять” і наказ матері “надягати на уста рукавицю”, Олена щоночі проситься ночувати на возі у дворі (мовляв, під зорями, на свіжому повітрі). І щоночі до неї приходить Тиміш — цілуються-любуються.
Головні комедійні акценти саме на побаченнях молодих, яким постійно заважають то батько, то матір дівчини. Наприклад, у той момент, коли закохані воркочуть, батько раптово вискакує з хати і змушує Тиміша буквально під спідницю Олені ховатися.
Настає час — Тиміш присилає старостів до Олени. Батько з вмовляннями спершу погоджується, але коли дізнається, що донька з майбутнім чоловіком має їхати жити на Кубанські степи, забирає свою згоду. Тож Тиміш вирішує викрасти Олену і помилково викрадає її маму… Чого тільки не діялося на подвір’ї Сави перш, ніж донька добилася свого.
Постановка рясно насичена й пересипана українським гумором, приказками, прислів’ями. Показує побут і життя звичайної української сільської родини, громади загалом. А головне — смішить особливостями парубкування наших предків.
Декорована сцена просто: хата під соломою, віз, тин. А вгорі сонце — вінок, сплетений з жита.
Вистава підтвердила набиту руку на театральній ниві заслужених артистів України Лариси Курманової, яка зіграла матір Василину — обділену люб’язністю чоловіка, та Ігоря Сторожука, котрий перевтілився у голову сім’ї Саву.
Постановка дала можливість розкритися й молодим талантам — Наталі Дяченко, яка виконувала роль Олени, та Романові Падурі (Тиміш).
Цьогорічний театральний сезон присвячується 160-річниці від дня народження Івана Франка.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО