Опікується дітьми міста, які втратили батьків або ті позбавлені батьківських прав, служба у справах дітей Хмельницької міської ради. Очолює її фахівець і людина з добрим серцем Світлана Дика. З нею наша розмова.
Опікується дітьми міста, які втратили батьків або ті позбавлені батьківських прав, служба у справах дітей Хмельницької міської ради. Очолює її фахівець і людина з добрим серцем Світлана Дика. З нею наша розмова.
— Світлано Михайлівно, розкажіть детальніше про роботу очолюваної вами служби.
— Нині у нас на обліку перебувають 47 дітей-сиріт, 98 — позбавлені батьківського піклування, 35 дітей опинилися в складних життєвих обставинах, чиї батьки ухиляються від їхнього виховання, дев’ятеро потерпали від домашнього насильства.
— Як виявляєте неблагополучні сім’ї?
— Різними шляхами. Будь-хто, навіть неповнолітні, можуть звернутися до міської служби у справах дітей з письмовою чи усною інформацією про те, що за певною адресою з дитиною відбуваються якісь негаразди.
Найбільше інформації отримуємо від навчальних закладів. Вихователі, вчителі спілкуються з батьками і добре знають, що відбувається в сім’ях.
— За яких обставин позбавляють батьківських прав?
— Підстави зазначені у Сімейному кодексі України. Це може статися тоді, коли батьки свідомо ухиляються від виконання своїх обов’язків, зловживають алкоголем та наркотиками або коли систематично знущаються над дітьми.
Позбавлення батьківських прав — крайній захід виховного впливу на батьків. Це вирішує лише суд. Юридично забираються права на дитину, але зберігається обов’язок її утримання (стягнення аліментів), що зазначено у Сімейному кодексі України.
— Чи можна повернути батьківські права?
— Звичайно. Наприклад, людина вилікувалася від алкогольної залежності, має довідку про це. Відтак вона має право звернутися до суду з позовом про поновлення своїх батьківських прав.
На жаль, таких справ у суді одиниці.
— Проводите роботу з горе-батьками?
— Допомогти сім’ям подолати складні життєві обставини покликаний міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де працюють психологи, соціальні працівники, юристи. Ми ж здійснюємо управлінські функції.
— Позбавлення батьківських прав дозволяє бачитися з дітьми?
— Тільки за рішенням суду, який визначає певні дні, години для побачень. Це відбувається лише за згодою дитини та її законного представника (опікуна, піклувальника, прийомних батьків чи державного опікуна, якщо дитина перебуває у державному закладі).
— Як дбаєте про дітей-сиріт?
— Турбуємося про тимчасове, а згодом постійне влаштування сиріт у родини чи державний заклад. Стати опікуном (відповідає за дитину до 14 років) чи піклувальником можуть родичі лише за їхньою згодою.
Якщо через стан здоров’я чи інші причини важко виховувати дитину, її влаштовують у державний заклад. Тоді служба у справах дітей вживає всіх необхідних заходів, щоб влаштувати дитину на сімейну форму виховання.
Державний заклад — крайній вихід влаштування дитини.
— Хто відповідає за майно сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?
— Якщо дитина влаштована під опіку, у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю, відповідальність за її майно несе опікун чи прийомні батьки, а контролює служба у справах дітей. Навіть якщо батьки позбавлені батьківських прав, діти мають право на успадкування їхнього майна чи житла.
— Багато дітей нині на обліку з усиновлення?
— Втішно, що ні. Наприклад, малюків до року станом на 6 вересня у Хмельницькому двоє.
— Усиновити дитину — справа безкоштовна?
— Так. Будь-яка особа, подружжя можуть звернутися у нашу службу і після бесіди зі спеціалістами, зібрання необхідних документів стати на облік з усиновлення за місцем проживання.
Це досить серйозний і відповідальний крок, тому підходити до усиновлення слід зважено. Завжди наголошую батькам, що вони беруть дитину не заради себе, а заради її благополуччя.
— Трапляються випадки, коли усиновлених дітей повертають?
— У місті, на щастя, таких не зафіксовано. Дитина — не іграшка, яку можна обміняти на іншу.
Якщо усиновлювачі приходять до дітей більше двох разів, то дають малечі надію, що вони — її майбутня сім’я. Тому, якщо ви одразу не відчули зв’язку з дитиною, приходити знову не варто. І ще один нюанс. З власного досвіду скажу, що якщо батьки бояться сліз дитини при зустрічі (і таке трапляється), вони не готові стати батьками.
— Є вікові обмеження для усиновлювачів?
— Нині їх немає, як раніше. Але, на мою думку, вони потрібні. Людині у похилому віці важче виховувати маля.
— Як у Хмельницькому з дитячою безпритульністю?
— Інколи на вулиці можуть опинитися діти ромської національності, які кочують разом із батьками. Якщо десь виявлено безпритульну дитину, реагуємо миттєво разом із поліцією. Поки встановлюємо особу дитини, вона перебуває у Центрі психологічної реабілітації “Подолянчик”. Ми постійно здійснюємо профілактичні рейди, аби такого не траплялося.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО