Соціум

Хіба це можна назвати реформами профтехосвіти?

“Трансформація ринку праці робітничих кадрів: стан та перспективи” — такою була тема “круглого столу”, що проходив днями у Хмельницькій торгово-промисловій палаті.

Профтехосвіта Хмельниччини налічує 30 закладів, з них сім — в обласному центрі. Цього року центральні органи влади передали фінансування професійно-технічної освіти на утримання місцевих бюджетів, таким чином головне завдання, визначене Міністерством освіти та науки України для професійно-технічної освіти як реформування, благополучно перекладемо на плечі органів місцевого самоврядування. Власне, з міської казни з січня включно до вересня цього року профінансовано професійно-технічні заклади Хмельницького на 27 мільйонів гривень. Однак міська влада, як зазначив на засіданні “круглого столу” начальник управління освіти Хмельницької міської ради Роман Миколаїв, не має жодних методів впливу на ситуацію щодо реформування профтехосвіти.
“Професійно-технічні заклади потрібно зберегти — така позиція міста, — сказав він. —  Робітничі кадри нам потрібні, хоча 54 мільйони гривень, які треба виділити на фінансування профтехосвіти, — велике навантаження на міський бюджет”.

Очільник міської освіти також наголосив, що питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації працівників набувають особливої актуальності. Їх підготовка має відповідати зростаючим вимогам сучасного виробництва та роботодавця на ринку праці.
Роман Миколаїв сказав, що на вересневій сесії депутати довиділять потрібну профтехосвіті суму, але це не логічно, що професійно-технічні навчальні заклади залишили за Міністерством освіти і науки, яке здійснює керівництво і призначає директорів, а платить місто. Такого прецеденту в Україні ще не було: заклад підпорядковується одній структурі, а утримує його інша. Крім того, місто має велику потребу в приміщеннях для шкіл та дитсадків і могло б використати виділені для цільового використання приміщення професійно-технічних закладів, які підлягають реформуванню. Однак таку пропозицію керівництво облдержадміністрації проігнорувало, залишивши без відповіді.
Заступник міського голови Галина Мельник акцентувала, що досі невідомо, які зміни, стосовно з реформування, заплановані професійно-технічними закладами.
“Наразі, окрім оптимізації кадрів та скорочення штатних одиниць, нічого не спостерігаємо в пропозиціях закладів профтехосвіти, хоча ці зміни мали б стосуватися в першу чергу переліку професій, актуальних для нашого регіону, та якості підготовки фахівців”, — наголосила Галина Мельник.
Вона також зауважила, що матеріально-технічна база закладів потребує значної модернізації, необхідно також підвищити кваліфікацію викладачів. Мова йшла також про зміцнення зв’язків навчання з виробництвом, де після набуття фаху учні могли б працевлаштуватися.
Представник виробничого підприємства “Нева” зауважив, що наразі важко знайти молодих фахівців, які бажають працювати за набутою спеціальністю. Хоча на їхньому підприємстві є кілька суттєвих переваг: можливість отримати досвід методом наставництва, освоєння нових технологій, а також соціальний пакет, що включає безкоштовне харчування, забезпечення спецодягом…
Роботодавці навіть готові платити за навчання, якщо заклади готуватимуть фахівців на замовлення. На жаль, зауважив представник роботодавця, професійно-технічні заклади втрачають свої профілі і готують професії, якими ринок праці уже перенасичений.
Інна Білик, заступник начальника  міського центру зайнятості, поінформувала про стан ринку праці в обласному центрі. За її словами, протягом січня-червня цього року до служби зайнятості звернулися 3007 осіб, що менше на 3%, ніж торік. Наразі у Хмельницькому зареєстровано 2,5 тисячі безробітних. Вона розповіла, де і як можна отримати консультації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, аби працевлаштуватися.
До розмови долучалися представники науково-методичного центру професійно-технічної освіти, а також Асоціації роботодавців та підприємців. Учасники заходу дійшли виснов-ку, що професійна освіта має бути безпосередньо пов’язана з потребами економіки держави, а її якість — відповідати сучасним вимогам. Адже в ринкових умовах виробництва втриматися на робочому місці зможуть лише висококваліфіковані працівники, які досконало володіють сучасною професією, можуть швидко змінювати спеціалізацію, що може стати певним гарантом зайнятості. Поки що Хмельниччина цим похвалитися не може.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *