Кажемо про будинок на розі вулиць Подільської та Грушевського
Кажемо про будинок на розі вулиць Подільської та Грушевського, який нині можна сміливо заносити в посібники для юристів та чиновників як приклад класичної будівельної афери, історія якої тягнеться ще з кінця 2003 року.
Тоді Хмельницька міська рада погодила тут місцерозташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами, офісами і підземною автостоянкою та надала дозвіл закритому акціонерному товариству “Октант” на розробку проекту землеустрою на ділянку площею 0,136 га за адресою: вул. Подільська, 58. Тоді ж виконавчий комітет надав товариству дозвіл на будівництво, який, щоправда, не давав права на початок будівельних робіт. Майже через рік архітектурно-містобудівна рада розглянула ескізний проект будинку і звернула увагу на те, що відведена площа не відповідає представленому проекту та призначенню будівлі. Також не відповідала санітарним нормам відстань між поліклінікою №1 та запропонованим проектом будівлі. Та керівникам ЗАТ “Октант” ці зауваги, певно, видалися несуттєвими й у 2004 році товариство почало будувати у центрі міста величний будинок, який забрав під себе ще й прилеглий тротуар. На будівельному майданчику закипіла робота, а в офісі представники товариства збирали гроші з охочих придбати житло у “козирному” місці, обіцяючи золоті гори у вигляді нової квартири.
Йшли роки, будинок споруджувався, товариство змінювало форму власності, міська влада судилася з забудовником, а люди, які вклали у нього свої кошти, чекали… Чекають і досі, а будинок все ще височіє у самісінькому центрі міста необжитий, незаселений, незавершений, хоча віднедавна законний.
Хто і як розірвав Гордіїв вузол октантівського довгобуду? Про це нам розповів Михайло Бейлик, голова правління житлово-будівельного кооперативу “Подільський край”, який було створено на цій будові. Саме він упродовж останніх років розгрібає цю заплутану і скандальну справу.
— У 2012 році згідно з рішенням суду будинок мав бути знесений. Як вам вдалося його зберегти?
— Десь у 2006 році була винесена постанова архбудконтролю про заборону спорудження цього будинку, оскільки він зводився на ділянці, невідведеній в установленому законом порядку. Про те, що існує така заборона, керівник ЗАТ “Октант” Борис Сирчин не повідомив нікого з інвесторів будівництва. Навпаки, розповідав про те, що в нього є всі необхідні дозвільні документи і продовжував будівництво. Прокуратура в інтересах Хмельницької міської ради подала позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будинку. Справа слухалася кілька років аж до 2012-ого. Неодноразово суди апеляційний і першої інстанції виносили рішення про знесення цього будинку, але вищі господарські суди направляли справу на новий розгляд.
Знаючи цю ситуацію, деякі активні інвестори почали шукати виходи з неї, неодноразово звертались до міської ради за допомогою. В результаті в жовтні 2011 року був створений житлово-будівельний кооператив “Подільський край”, який нині організовує тут будівельні роботи після передачі йому ЗАТ “Октант” на основі відповідного акта незавершеного будівництва. Відповідно розгляд справи про знесення будинку в господарському суді було припинено, а з ЗАТ “Октант” стягнуті кошти за неправомірне використання земельної ділянки. Пізніше кооперативу була надана земельна ділянка під цим будинком і виданий дозвіл на початок будівельних робіт. Членами кооперативу стали особи, які уклали інвестиційні угоди на його спорудження. Сьогодні цей будинок уже зданий в експлуатацію, а в нас є всі необхідні документи.
— І що, попередній власник будинку змирився з таким станом речей?
— Ні, він і досі намагається довести, що має тут на щось право. Однак у нього нема жодних документів на підтвердження цього права. Більше того, на ньому ще й висить штраф у 26 мільйонів гривень. Теоретично штраф складає половину суми від вартості робіт, затрачених на будівництво. Але ж коли у суді постало питання: скільки коштів затрачено на будівництво будинку, пан Сирчин не зміг надати документи про те, скільки коштів він вклав у це будівництво. БТІ зробило оцінку і визначило суму — 52 мільйони. Звідси й сума штрафу у 26 мільйонів гривень, які “Октант” має сплатити до бюджету. Можливо, саме тому він постійно намагається відібрати будинок назад, оскаржує все, що можна: рішення сесії про надання земельної ділянки кооперативу, договір оренди, реєстрацію і статут кооперативу, акт прийому-передачі… Загалом було приблизно 30 судів, не рахуючи кримінальні провадження, а це ще майже 10 епізодів.
Сьогодні стосовно ТОВ “Октант-центр” (правонаступника ЗАТ “Октант”) триває розгляд справи про банкрутство, адже воно, до речі, з жодним із боржників не розрахувалося. Звідки ж там знаходять кошти на постійні судові збори — невідомо.
— “Октант” — банкрут, а інвестори отримають площі, за які сплачували внески?
— Ситуація доволі складна і заплутана. Звичайно, інвестори хочуть, щоб їм була надана площа згідно з договорами, які вони уклали після створення кооперативу. Керівництво “Октанту” передало будинок, знаючи, що саме в нас є всі дозвільні документи, але продовжувало укладати договори з фізичними особами, отримувало від інвесторів кошти, хоча вже не мало на це права. Де поділися ці кошти — невідомо. У нас є довідки про стан готовності будинку і на 2011-й, і на 2015 роки, він не змінився, але сума, про яку йдеться, а це майже чотири мільйони гривень, невідомо де поділася.
— Чому інвестори, які продовжували сплачувати внески “Октанту”, не були повідомлені, що будинок належить кооперативу?
— У першу чергу керівник товариства мав про це всіх повідомити. При створенні кооперативу він не надав жодних списків інвесторів. Спершу головою кооперативу був обраний племінник пана Сирчина. Мене переобрали у 2013 році. Тоді ж були обрані нове правління, ревізійна комісія. Відтак ми почали збирати документи, шукати потенційних інвесторів — членів кооперативу. Тоді й почалися суди й оскарження всіх дій кооперативу з боку Бориса Сирчина. Коли почалась активна добудова, стали з’являтися люди і розказувати, що в них є документи, а відповідно і право претендувати на певні площі. Частину документів ми визнали, вони дійсні, а тим, чиї документи викликали у нас сумніви, ми радили звертатися до правоохоронних органів за перевірками, кому, коли і за що були сплачені кошти. Річ у тім, що ЗАТ “Октант” було перетворено в ТОВ “Октант-центр” ще в липні 2012 року, тобто після того, як будинок уже був переданий кооперативу. Нині ж до нас приходять люди з квитанціями про оплату на рахунки ЗАТ у серпні, вересні, жовтні, коли його вже фактично не існувало. Ми ж керуємося списком інвесторів станом на 1 травня 2010 року, який пан Сирчин подав на вимогу господарського суду. Але є й люди з договорами, датованими до травня 2010 року, які у цих списках не зазначені. Наші сумніви щодо цих договорів викликані й тим, що певний період часу, з 2009 до лютого 2011-ого, була відсутня печатка, яку вилучила СБУ. Через це щодо деяких договорів і квитанцій виникають сумніви, адже частина з них видана вже неіснуючою на той час юридичною особою. Договір укладений до 2010 року, але там стоїть печатка, якої не мало би бути. Тож ця проблема існує і ми її намагаємось вирішувати, а площі, на які претендують ці люди, не відчужуються, а залишаються зарезервованими до моменту, поки ці питання не будуть вирішені у законному порядку.
— Тож якими бачите шляхи остаточного вирішення цієї заплутаної з усіх боків історії?
— Є два шляхи вирішення. Перший — люди, які мають сумнівні документи, подають заяви до правоохоронних органів, які займаютимуться розслідуванням цих оборудок. Другий шлях — ми приймаємо або не приймаємо цих людей у члени кооперативу за рішенням загальних зборів ЖБК. Якщо рішення зборів буде позитивним, члени кооперативу погодяться надати площі згідно з існуючими договорами, які були укладені після, наприклад, 2011 року. Отже, якщо будуть визнані квитанції, подані ними, на кошти, сплачені цими особами після 2012 року, то відповідно вони отримають свої площі. Якщо ж збори проголосують проти, то ці люди мають право звернутися до суду. Зазначу ніхто з осіб, які виставляли нам претензії, чомусь до суду так і не звернувся. Але ми нині працюємо, добудовуємо будинок, щоб він не височів посеред міста як довгобуд, сподіваючись до кінця року, можливо, навіть до вересня ввести його в дію.
Розмовляв В.Сівач