Герої Революції гідності й антитерористичної операції — 22 полеглих хмельничан дивилися з портретів, уквітчаних рушниками. Різні, як були і в житті: за віком, характером, професією та сімейним статусом. І погляди з портретів також різні, але однаково проникливі та глибокі, наче в душу заглядають. І кожен відчуваєш на собі, як посил, щоб не забувати й пам’ятати…
Герої Революції гідності й антитерористичної операції — 22 полеглих хмельничан дивилися з портретів, уквітчаних рушниками. Різні, як були і в житті: за віком, характером, професією та сімейним статусом. І погляди з портретів також різні, але однаково проникливі та глибокі, наче в душу заглядають. І кожен відчуваєш на собі, як посил, щоб не забувати й пам’ятати…
У залі філармонії зібралися рідні та близькі тих, хто пожертвував заради України та її майбутнього найдорожчим — життям. Наймолодший у когорті героїв навіки залишився сімнадцятилітнім. А 70-річна Людмила Шеремета стала мамою для наших загиблих земляків. Втрата величезна, непоправна для родин, близьких, знайомих і незнайомих. І для міста — це також величезна втрата, бо ці люди вже не будуть його розбудовувати, не ходитимуть його вулицями, не роститимуть дітей, не побачать онуків.
“Все, що залишається нам: знати і пам’ятати кожного українського героя”, — сказав схвильовано міський голова Олександр Симчишин, відкриваючи вечір пошанування загиблих хмельничан.
Одні за одними виходили рідні героїв на сцену: дружини, батьки, діти, яким міський голова вручав Почесні відзнаки “За мужність та відвагу”. Зрозуміло, що жодна нагорода не поверне найріднішу людину, не вгамує біль втрати. Обов’язок живих — пам’ятати подвиг земляків, не забувати про їхні сім’ї, допомагати й підтримувати в усьому. А головне — повернути в Україну мир і спокій, докласти зусиль, аби змінити державу, зробити її квітучою та щасливою. Адже саме про це мріяли наші герої, саме для цього вони поклали своє життя. 
Надзвичайно зворушливою була атмосфера в залі. Особливо, коли львівська співачка й волонтер Софія Федина запросила на сцену діток загиблих героїв. Чи ж міг хтось із присутніх стримати сльози, дивлячись на цих дівчаток і хлопчиків, які стали сиротами через російську агресію? Гостя зі Львова подарувала присутнім щемливі й зворушливі пісні про любов до Батьківщини, про мужність і відвагу захисників, про тих, чий подвиг житиме у віках.
“Їх усіх об’єднала Україна, — звернувся до присутніх Олександр Симчишин. — Хтось був мобілізований, хтось пішов добровольцем. Вони загинули недарма. Їхня смерть, їхній подвиг заради того, щоб Україна відбулася. Пам’ятаємо, шануємо, ніколи не забудемо й не простимо…”
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
фото миколи шафінського