Як успішно вирішити дилему: оженити збіднілого грузинського князя-гультяя на багатій вірменській дівчині, щоб врятувати його від самогубства за борги, а її видати за коханого й при цьому самій знайти собі пару? На це у старому Тифлісі здатна лише одна сваха — хитромудра Ханума, якою пишається знаменитий квартал Авлабар.
Цю веселу й цікаву історію з закрученою інтригою розповідає нова вистава обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Старицького.
Як успішно вирішити дилему: оженити збіднілого грузинського князя-гультяя на багатій вірменській дівчині, щоб врятувати його від самогубства за борги, а її видати за коханого й при цьому самій знайти собі пару? На це у старому Тифлісі здатна лише одна сваха — хитромудра Ханума, якою пишається знаменитий квартал Авлабар.
Цю веселу й цікаву історію з закрученою інтригою розповідає нова вистава обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Старицького.
“Ханума” — старовинний водевіль, створений Авксентієм Цагарелі ще у 1882 році. Але нове життя він отримав у середині минулого століття, коли до нього написав музику знаменитий композитор і музикант Гія Канчелі, а переклад з грузинської зробив відомий дует сценаристів і драматургів Володимир Константинов та Борис Рацер. З того часу водевіль перетворився на музичну комедію, яка почала тріумфальну ходу всіма театрами СРСР, зокрема двічі у нашому тодішньому театрі ім. Г.Петровського.
Нинішню виставу поставила молодий, але вже відомий режисер зі Львова, заслужена артистка України Людмила Колосович. Насамперед, це її власний переклад українською. По-друге, особливості самої постановки, яка вирізняється від інших вдалих відтворень класиків грузинського мистецтва. Людмила Колосович і художник-постановник Олександр Долоянц відійшли від традиційного використання у сценографії цієї вистави творів видатного майстра жанру примітивізму Ніко Піросманішвілі, надавши перевагу його послідовнику Давиду Мартіашвілі. У цьому жанрі наїву, де відсутня лінійна перспектива у картинах, все подається в одній площині й завдяки цьому концентрується весь колорит з усіма фарбами на одному плані — передньому. Так само побудована сценографія нової вистави театру. Її декорація, традиційно для Олександра Долоянца, має функціональний характер і водночас відповідає особливостям жанру художнього примітивізму: проста, яскрава, з чітким призначенням місця дії: “Сад”, “Князь”, “Базар” тощо. У цьому форматі побудовані й мізансцени: без заднього плану, все дійство, навіть масові сцени відбуваються практично в одній площині. Цим досягається ефект єдності сценічного дійства реальних героїв й умовного кварталу старого міста. 
Так само бережно постановники відтворили яскравий грузинський колорит: костюми (знаменита кепка-аеродром була навіть у диригента Леоніда Деркача!), пластика, вишуканий гумор в українському темпераменті, яскрава буфонадність, без натяку на гротеск. Відчувається, що актори не намагаються переконати глядача, що вони — це князь Вано, купець Микич, його донька Сона, бабуся Ануш, а грають ці ролі, купаються в них.
Презентуючи виставу журналістам, Людмила Колосович акцентувала, що її завданням було зробити комедію з… комедії. Вона і вийшла такою: бадьорою, яскравою, колоритною. Драматичні актори співають під музику оркестру (без будь-якої фонограми!), танцюють, рухаються, демонструючи пластичні можливості. А балетно-танцювальна група виразністю і технікою, мабуть, нічим не поступається майстрам відомого балету Сухішвілі. Характерно, що й танці у постановці заслуженого артиста України Олександра Шиманського та його асистента Юрія Саввона не виглядають вставними номерами, а органічно вписуються в сценічне дійство. Власне, вистава постає не стільки музичною комедією за традиційним жанром, як сучасним мюзиклом з усіма його особливостями. 
Якщо у театралів зі стажем як зразок пам’ятається легендарна постановка “Хануми” у БДТ Товстоногова, робота театру ім. М.Старицького залишатиме свої неповторні враження нинішнім поколінням. Як потужно відкрився талант Тамари Герасименко у ролі Хануми, як вкотре продемонстрували майстер-класи заслужені артисти України Микола Валівоць (князь Вано), Степан Бортнічук (Акоп), Ігор Сторожук (Микич), Поліна Попач (Ануш), як виразно заявили про свій потенціал Ірина Шкурчук (Сона), Емма Мужевітіна (Кабато), Раїса Бортнічук (Текле), Валерій Гринчук (Коте), Володимир Веляник (Тімоте) і весь склад танцювально-балетної групи та оркестру! І нехай у декого з них природний український темперамент переважав навіть гарячий кавказький, дух побуту, культури, традицій старого Тифліса вони відтворили з любов’ю, щиро, іскрометно, з тонким гумором. Відповідною була й жвава, вдячна реакція глядацького залу — “Ханума” знову живе на хмельницькій сцені!
Володимир Разуваєв
Фото Миколи Шафінського