Нову поему “Лорілея” Ніна Шмурикова-Гаврилюк ще не презентувала широкому загалу, зробивши виняток хіба що газеті “Подільські вісті”, де до 145-ліття Лесі Українки з’явився невеличкий уривок твору. Один із перших екземплярів цієї поетичної драми, роздрукованої на звичайному принтері, ми побачили ще на початку лютого. Тож з відомою подільською літераторкою Ніною Шмуриковою-Гаврилюк вирішили більш детально поговорити про цей, без перебільшення, знаковий твір у її творчості.
Нову поему “Лорілея” Ніна Шмурикова-Гаврилюк ще не презентувала широкому загалу, зробивши виняток хіба що газеті “Подільські вісті”, де до 145-ліття Лесі Українки з’явився невеличкий уривок твору. Один із перших екземплярів цієї поетичної драми, роздрукованої на звичайному принтері, ми побачили ще на початку лютого. Тож з відомою подільською літераторкою Ніною Шмуриковою-Гаврилюк вирішили більш детально поговорити про цей, без перебільшення, знаковий твір у її творчості.
— Ніно Миколаївно, не скажу, що для шанувальників вашої творчості поява такого широкопланового твору була сюрпризом. Адже якщо прослідкувати ваші творчі здобутки за останні роки, ви, на мій погляд, підходили до чогось подібного. Хоча, зізнаюся, ваша “Лорілея” стала своєрідним одкровенням для ваших читачів.
— Не лише для них, а й для мене. Не секрет, що творчість поета за своєю суттю є ірраціональною, важко деколи навіть пояснити, що то таке стан натхнення, коли воно настає раптово і ти вже не можеш не писати. Щось подібне було й зі мною. “Лорілея”, по суті, з’явилася як цілісний твір за кілька днів, а точніше ночей, а над її шліфуванням не перестаю працювати й досі. Звичайно, усвідомлюю, що до цього твору йшла роками, на мене постійно впливала творчість самої Лесі Українки, якою захоплююся все свідоме життя, яку багато років вивчаю і популяризую в школі і поза нею.
— Знаєте, першу дію “Лорілеї”, в якій можна відчути мотиви “Лісової пісні”, її перші читачі з “Проскурова” вже назвали “Піснею Рейну”, адже ви перенесли її на береги цієї ріки.
— Безперечно, мотиви “Лісової пісні” тут присутні, але композиційна колізія принципово інша. Ця дія ніби підводить до появи у другій дії драми самої Лесі Українки — Лариси, Лорілеї, з якою читач зустрічається на вершині кримської Ай-Петрі разом з її коханим Сергієм Мержинським. А от щодо дійових осіб драми, то мої русалки, лісовик, домовик, едельвейс, мабуть, справді можуть нагадати образи “Лісової пісні”.
— Проте ваші Герман, його мати-графиня, водяник-цар Рейну, сама Лорілея, хмаринка з верховіття, вітер — це, вочевидь, плід тільки вашого творчого натхнення й фантазії, як і цікавий сюжет обох дій драми. Її першу частину цілком можна назвати за прикладом “Лісової пісні” феєрією, що ввібрала мотиви громадянської лірики.
— Дякую наперед за подібні літературознавчі висновки цієї драми, адже ви праві, коли наголошуєте на громадянській ліричній складовій драми, яка, можливо, для когось поєднує те, що нібито не поєднується.
— Яким бачите майбутнє цього твору, адже, як мінімум, він має бути виданим і, зрозуміло, вийти на театральну сцену.
— Звичайно, я думаю над цим. Зрозуміло, найперше, треба видати мою “Лорілею”. Я щодо її театрального життя, то це поки лише мрія, яка, сподіваюся, збудеться.
Розмовляв Б.Демків