Днями міський голова та міська рада наблизилися до стоденного рубежу в своїй діяльності, тож на часі підбиття перших підсумків їхньої роботи. З цієї нагоди відбулася наша відверта розмова з міським головою Олександром Симчишиним. А діалог розпочався з його оцінки діяльності міської ради та міської влади загалом.
Днями міський голова та міська рада наблизилися до стоденного рубежу в своїй діяльності, тож на часі підбиття перших підсумків їхньої роботи. З цієї нагоди відбулася наша відверта розмова з міським головою Олександром Симчишиним. А діалог розпочався з його оцінки діяльності міської ради та міської влади загалом.
— Олександре Сергійовичу, наскільки, на ваш погляд, збалансовано нині діють депутатський корпус, постійні комісії міської ради та її виконавчі структури?
— Коли я вступав на посаду, скептики вважали, що мені важко буде організувати конструктивну роботу в настільки неоднорідній за складом міській раді. Вважаю, що нам вдається уникати ймовірних конфліктів на партійно-політичній основі насамперед завдяки тому, що свій потенціал і міська рада, і виконавчі структури зосередили на вирішенні нагальних і перспективних завдань з поліпшення життєдіяльності рідного міста. Тут, повірте, роботи вистачить нам усім, було б тільки щире бажання працювати.
— Яке особисте враження від перших місяців роботи?
— Оцінку діяльності і моїй, і в цілому ради дає насамперед громада. Однозначно відчуваю моральне задоволення від отриманих за цей час результатів. Песимісти сумнівалися, що ми не встигнемо вчасно прийняти бюджет на 2016 рік, бо звільнилися люди з фінуправління, не витримаємо випробування зимою та опалювальним сезоном. Сьогодні впевнено можна казати: побоювання виявилися марними. Ми впоралися з багатьма викликами. Приємно, що хмельничани з перших днів взялися нам допомагати, вказуючи на недоліки, наприклад, у роботі комунальних служб. Особисто мало не щоранку перевіряв якість розчищення від снігу й підсипання доріг, тротуарів та дворів будинків. Спілкувався з працівниками, вислуховував пропозиції щодо поліпшення умов їхньої праці. Було приємно чути позитивні відгуки від мешканців щодо покращення якості боротьби зі снігопадами та ожеледицею.
Нині серйозні вимоги ставлю до прибирання вулиць. Дякую своїй команді та комунальникам за самовіддану працю, за те, що розуміють мої вимоги та дотримуються принципів її організації. Звісно, вдалося не все. Отож, маємо над чим працювати далі.
— Який із напрямків роботи за ці сто днів можете визначити як найважливіший?
— У першу чергу працювали над тим, чого фактично ніколи не було: над відкритістю міської влади. Переконаний, кожен наш крок у самоврядуванні повинен бути не лише доступним для хмельничан, але й зрозумілим. По-перше, ми уважно ставимося до того, чого хоче громада, вивчаємо наявні проблеми. Щодня приймаю в своєму кабінеті десятки хмельничан, сотні — на особистих прийомах. За сто днів вислухав до 2000 хмельничан і кожен з них має слушні ідеї не лише щодо вирішення конкретних проблем, але й стосовно розвитку міста.
По-друге, робимо все, щоб комунікація з владою не займала багато часу та сил. Відтепер через мережу Інтернет можна замовити довідку чи документ. Не виходячи з дому, можна написати петицію, яка за підтримкою однодумців потрапить на розгляд ради, оформити електронне звернення, повідомити про проблему через сайт “Відкрите місто”, побачити наочно цифри з надходжень до бюджету й витрат… Також спілкуємося з хмельничанами через соціальні мережі, приймаємо звернення на гарячу лінію міського голови. За сто днів роботи кількість звернень до міської ради сягнула майже 5000 і зросла у рази порівняно з минулим роком. Така активність хмельничан дуже радує.
— Аналізуючи вашу роботу, нам, журналістам, впадає в око соціальна спрямованість багатьох ініціатив. З чим пов’язана така увага до незахищених верств населення?
— Не таємниця, що сьогодні більшість мешканців нашого міста в скрутному фінансовому становищі. Причин для цього багато. Ми повинні брати відповідальність за хмельничан, які в силу тих чи інших обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя. Саме тому майже вдвічі збільшили суму на матеріальну допомогу тим, хто її потребує, вдвічі зросли доплати до пенсії членам Проскурівського підпілля, партизанам, колишнім політв’язням та репресованим, воїнам УПА, передбачили пільги на комунальні послуги родинам загиблих учасників АТО, померлих ліквідаторів аварії на ЧАЕС, заслужених донорів. Також фінансуватимемо роботу соціального таксі для інвалідів-візочників. Працюємо і над іншими ініціативами.
— З якими фінансами йдемо у весну — період, на який припадає початок різноманітних будівельних робіт, благоустрою?
— На розвиток міста маємо 277 мільйонів гривень. Є багато планів. Проте розраховуємо не лише на кошти власної казни, але й на грантові. Наші спеціалісти подали більше десятка заявок на фінансування за різними міжнародними програмами. В пріоритеті — утеплення шкіл та дитсадків, медичних закладів. Так, уже завершено капремонт дитсадка №36 у мікрорайоні Виставка, розпочато добудову садочка у Ружичній. Плануємо цього року розпочати будувати дитсадок у Лезневому, Озерній, реконструювати під ДНЗ приміщення недобудованого басейну ЗОШ №20 у Гречанах, добудувати корпус в НВО №1 під дитячий садок (мікрорайон Виставка).
— Якщо ми вже торкнулися теми освіти, то що в цій галузі встигли зробити з часу вступу на посаду?
— У першу чергу, покращити якість харчування дітей за рахунок збільшення його вартості вдвічі. А ще зберегли безкоштовне харчування для учнів молодших класів у той час, коли від такого кроку відмовились і держава, і багато сусідніх міст. Навіть більше — ми забезпечили безкоштовним харчуванням всіх дітей учасників АТО та з малозабезпечених родин. Регулярно інспектуємо школи. Вивчаємо проблему освітлення в класах, готуємося запропонувати шляхи її вирішення.
— Щоб якісно вчити дітей, потрібні не лише комфортні умови, кваліфіковані педагоги, але й нові підручники. А з забезпеченням ними, як відомо, маємо проблему.
— Хоча це питання нині не до нас, а до держави, яка взяла на себе зобов’язання з їх забезпеченням. Можу лише запевнити батьківський загал, що наше місто було готове проплатити 100% вартості підручників для учнів, які навчаються за оновленою шкільною програмою. Проте придбати підручники за власний кошт держава нам не дозволяє. Доводиться визнавати, що у вирішенні такого, здавалося б, простого питання державні органи належно не спрацювали. Тож принагідно дякую педагогам, батькам, які вирішують цю проблему самотужки за допомогою електронних технологій, аби учні отримували належні за програмою знання. Розумію, що не всі органи місцевого самоврядування нині спроможні були б зробити таку проплату за шкільні підручники, але чому держава, Міносвіти не можуть скористатися нашими можливостями, важко пояснити.
— Малопомітним для загалу, проте надважливим результатом роботи хмельницької влади є стабільне функціонування закладів профтехосвіти в місті. Як це вдалося здійснити?
— Дійсно, спостерігаючи, як у сусідніх містах педагоги та учні професійно-технічних закладів вийшли на акції протестів, ми можемо пишатися, що в Хмельницькому з цього приводу все спокійно. Частково забезпечили фінансування таких закладів, заклавши для цього у бюджеті на 2016 рік 16,5 мільйона гривень. Педагоги вчасно отримують зарплату, а учні — стипендію. Проте розуміємо, в старому вигляді профтехосвіта міста функціонувати не може. У нас діє спеціальна робоча комісія з реорганізації ПТНЗ. Як відомо, обласний департамент освіти вже розпочав заходи з їх реформування в області. Ми свої сім профтехосвітніх закладів плануємо кардинально оптимізувати, виходячи з інтересів міста, його ринку праці, зрозуміло, очікуючи на фінансову підтримку держави.
— Новостворене управління архітектурно-будівельного контролю в міській раді поки що не працює, але чи означає це, що жодної роботи в цьому напрямку не ведеться?
— Незважаючи на те, що цей контролюючий орган поки не запрацював, тема будівництва — під нашою пильною увагою. Боротьба з незаконним будівництвом повинна бути безкомпромісною. Вже маємо певні здобутки. Так, нам вдалося зупинити незаконне будівництво у мікрорайоні Ракове, а цими днями суд розглядає наш позов про знесення будівлі за адресою: вул. Нижня Берегова, 2/4б. Досі влада чи то не хотіла, чи не наважувалася вступити в реальну боротьбу з будівельниками, які порушують закон.
— Чи були за ці 100 днів розчарування?
— Найбільшим розчаруванням є випадки, коли люди звертаються до мене з питаннями, які не є в моїй компетенції. А коли пояснюю їм, що це не сфера моєї діяльності — ображаються. Хмельничани повинні розуміти, що міський голова — не третейський суддя, не представник правоохоронних органів. Я маю чітко визначену сферу діяльності.
— “Нарешті!”, “Не на часі!” — так нині говорять у місті про перейменування вулиць, назви яких носять “комуністичний відтінок”. Як до цієї проблеми ставитеся ви — людина, яка власне і підписала відповідне розпорядження стосовно зміни топонімів Хмельницького?
— Не секрет, що з вирішенням проблематики декомунізації в нашій державі загалом ми запізнилися на добрих два десятки років, штучно залишаючи неторканими радянські стереотипи, на жаль, не тільки в нашій топоніміці. Зрозуміло, що після Революції гідності, в умовах неоголошеної війни з російським агресором дуже гостро постало і це питання, яке має підґрунтя і в інших сферах нашого життя. Як на мене, про процеси декомунізації ми повинні говорити в комплексі проблем взаємин міської громади з владою, які потребують не просто корекції, а кардинальних змін, над чим, власне, особливо відповідально працює моя команда, пішовши на відвертий і прозорий діалог з хмельничанами.
При перейменуванні вулиць ми брали і беремо до уваги великий спектр ідей та думок з різних громадсько-культурницьких середовищ, консультуємося з істориками, краєзнавцями. Альтернативи декомунізації не лише в топоніміці, а й у житті українців я особисто не бачу, тим більше такої принципової дії від влади всіх рівнів вимагає відповідне законодавство.
— Яким бачите подальший розвиток Хмельницького?
— У першу чергу розвиток має йти в тих напрямках, в яких його бачить громада. Ми об’єднали десятки громадських активістів, науковців, підприємців, молодь з метою створити Стратегію розвитку міста. Робоча група вже розпочинає працювати над документом. Він має стати чітким дороговказом, в першу чергу, для влади. Маємо бачити, яким, на думку громади, повинен стати Хмельницький через роки, і йти до цієї мети.
Розмовляли Ольга САЛІПА, Богдан ТЕЛЕНЬКО