Знайомтесь: Тамара Трофімчук, за освітою ― психолог, за професією ― менеджер з продажу меблів, а в душі ― щира гуцулка. Дівчина вже понад п’ять років збирає власну колекцію автентичного одягу та продає старовинні сорочки поціновувачам української вишиванки.
Знайомтесь: Тамара Трофімчук, за освітою ― психолог, за професією ― менеджер з продажу меблів, а в душі ― щира гуцулка. Дівчина вже понад п’ять років збирає власну колекцію автентичного одягу та продає старовинні сорочки поціновувачам української вишиванки.
“Моє захоплення почалося зі звичайної сучасної сорочки. Мені подарували її у 2009 році на День Незалежності, а через рік у Тернополі, на День міста, на ярмарку придбала першу старовинну сорочку і плахту, — розповідає Тамара. — Нині скуповую старі сорочки, рушники, щось продаю, а чимось поповнюю власну колекцію. Безперечно, є серед них улюблені речі. Це моя перша вишиванка та сімейна реліквія — сорочка моєї бабці. Вишивала її у Сибіру бабусина тітка. Цій сорочці уже понад 60 років, полотно дуже тонке. Тепер майже її не одягаю, бережу.
Впевнена, автентичні речі передають енергетику. Є люди, які бояться одягати старі сорочки, кажуть, що так можна перейняти долю іншої людини або накликати на себе чужу біду. Це не так, адже колись сорочки вишивалися лише для себе. А наші предки були дуже мудрими і, вишиваючи якийсь орнамент, закодовували обереги від зла, бо собі бажали лише добра”.
Тамара Трофімчук робить ще й ляльки-мотанки, писанки, плете прикраси з бісеру, вчиться вишивати різними техніками. Найбільше їй подобається техніка позаігліне. Вона настільки гарна і досконала, що іноді й кольору не потрібно, щоб побачити орнамент.
У майбутньому дівчина мріє відкрити крамницю чи навіть мережу магазинів автентичного одягу по всій Україні, аби люди носили такі речі, цінували їх і розуміли, що це не просто мода, а національне багатство.
Аліна Політико, прес-клуб “Юний журналістˮ
Фото Тетяни Федорової