Художній розпис на тканині охоплює всі різновиди технологій поверхневої орнаментики полотна. Їх досить багато. Одна з технік батик передбачає розпис тканини за допомогою воскової суміші. Тканини, розписані в техніці батика, відомі з давнини, їх виготовляли ще в Стародавньому Єгипті, розписували фарбами у Древній Греції, Китаї та Японії. Але найвищого розквіту це мистецтво досягло в Індонезії, на острові Ява. Мистецтво розпису тканин розвивається і в наші дні. Різні способи ручного розпису текстильних виробів поширилися на території України на початку ХХ століття.
Художній розпис на тканині охоплює всі різновиди технологій поверхневої орнаментики полотна. Їх досить багато. Одна з технік батик передбачає розпис тканини за допомогою воскової суміші. Тканини, розписані в техніці батика, відомі з давнини, їх виготовляли ще в Стародавньому Єгипті, розписували фарбами у Древній Греції, Китаї та Японії. Але найвищого розквіту це мистецтво досягло в Індонезії, на острові Ява. Мистецтво розпису тканин розвивається і в наші дні. Різні способи ручного розпису текстильних виробів поширилися на території України на початку ХХ століття.
До популяризації і теоретичного осмислення цього виду декоративно-прикладного мистецтва обласний художній музей має безпосередній стосунок. Саме в нашому музеї проходили всеукраїнські виставки текстилю “Презентація’94” та “Презентація’97”. Твори в музейній колекції розписних тканин залишилися саме після них.
Серед представлених робіт — твір львів’янки Наталі Дяченко-Забашти, якій 20 лютого цього року виповннилося 60 років. Майстриня відома своїми роботами в галузях тканого та розписного текстилю, створює гобелени, килими, ліжники, батики, сценічні костюми. Понад 20 років вона викладала на кафедрі художнього текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Значну кількість робіт художниця виконала за мотивами трипільських артефактів. У сценічних костюмах (для хору ім. Г.Верьовки, чоловічого квартету “Явір”) втілила найбільш виразні особливості народних строїв етнографічних регіонів України.
З 2000 року продовжила педагогічну діяльність на кафедрі художнього текстилю й моделювання одягу у Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Пані Наталя — кандидат мистецтвознавства, з 2003 року — член Національної спілки художників України. Майстриня бере участь у всеукраїнських та міжнародних виставках.
У фондах художнього музею зберігається її робота “Крізь віки” (1994). Вона виконана в техніці холодного батика. В центрі композиції максимально узагальнене зображення жінки-праматері, Берегині з піднесеними руками, яка завжди була символом життя і родючості, матір’ю усього існуючого. Вона захищає, оберігає свій народ на нелегких шляхах буття.
Олена Соляр, старший науковий співробітник художнього музею