Тим, хто вже втомився від складних, серйозних творів мистецтва, обласний художній музей запропонував альтернативу: 5 лютого у “Галереї на Проскурівській” презентував виставку “Яворівська іграшка-забавка: традиції і сьогодення”.
Тим, хто вже втомився від складних, серйозних творів мистецтва, обласний художній музей запропонував альтернативу: 5 лютого у “Галереї на Проскурівській” презентував виставку “Яворівська іграшка-забавка: традиції і сьогодення”.
Експонували майже 150 дерев’яних витворів, оздоблених унікальним яворівським розписом. Такий розпис вирізняється стриманістю, художнім смаком. Виник він у XVIII столітті на території сучасного Яворівського району Львівської області — славнозвісному центрі збуту розмальованих виробів із дерева. Цим ремеслом раніше займалися родинами, передаючи вміння у спадок. Нині ж яворівський розпис потребує відродження. Взялися за це хмельничани — майстри народного мистецтва Семен Тлустий та Галина Шумило (на фото).
Звідки у подолян пристрасть до яворівської іграшки? Семен Тлустий (народився у селі Лісоводи Городоцького району) навчався в художньому професійно-технічному училищі в містечку Івано-Франкове (Львівщина), де й дізнався чимало про нині улюблену справу. Згодом закінчив технікум механічної обробки деревини та Івано-Франківський педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Першу іграшку майстер зробив ще у 1972 році. Майже 30 літ працював вчителем різьби. За сумлінну творчу працю став членом Національних спілок художників та народних майстрів України. Свої знання передав не тільки учням, а й дружині Галині Шумило — члену художньої студії “Рукотвори” при обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва. Саме пані Галина зробила іграшку актуальною, адже, закінчивши Хмельницьку гуманітарно-педагогічну академію, працювала у школі, дитячому садочку, тому добре знала, що необхідно дітям.
Яворівська іграшка — екологічно чиста, тому безпечна для дитини. Для дорослих вона — воскресла традиція предків. “Пам’ятаю, — каже автор, — схожі іграшки робив мені дідусь з дерев’яних відходів. Такі цяцьки виготовлялись у кожній родині”.
Серед представлених дерев’яних забавок — здавна улюблені коник на коліщатках, якого можна осідлати, сівши на палицю-попихачку, птахи, пір’я яких — тонкі розфарбовані пластини. Таких крилатих можна підвішувати над колискою немовляти. Тут і кольорові свистки, коні з возами і каретами, хопчик з баранцем, курочки, заєць з барабаном, оздоблені яворівською “вербівкою”, — буде і дитині чим побавитися, і дорослому розглядати. Особливо цікаві звукові іграшки — тряхкальця, дзеркачі, свистки.
“Розглядаючи експозицію, повертаєшся в дитинство. Іграшки здаються знайомими, рідними, українськими. Але вже по-дорослому дивуєшся майстерності їх виконання, своєрідності”, — ділиться враженнями директор музею Лариса Чернова.
Вже підготувалися майстри і до Великодня — дерево з гілок лози прикрасили власноруч виготовленими писанками. Кажуть, візерунки не повторюються. Таке дерев’яне яйце служитиме окрасою пасхального кошика не один рік.
Подружжя майстрів розповідають, що іграшка — їхнє хобі, розвага, крім того кожен займається складнішим мистецтвом — різьбленням іконостасів тощо.
Побачити яворівські іграшки у нашому місті можна лише до 12 лютого. Отож поспішайте!
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО