Іван Рудик, голова ПАТ “Проскурів”:
— І я, і наш колектив жили проблемами держави, краю, рідного міста, власних родин. Попри економічні негаразди країни, всі підприємства товариства працювали, давали надходження у державну казну, допомагали фронту. Днями…
Іван Рудик, голова ПАТ “Проскурів”:
— І я, і наш колектив жили проблемами держави, краю, рідного міста, власних родин. Попри економічні негаразди країни, всі підприємства товариства працювали, давали надходження у державну казну, допомагали фронту. Днями у робочому режимі запускаємо разом із грузинською торговою маркою “Кабулетська” спільне виробництво кількох найменувань нової молочної продукції на нашому підприємстві “Проскурів-молоко”, яку будемо постачати і до Грузії. Нещодавно повернувся з ділової поїздки в Англію, де вивчав досвід аграрного комплексу і ще раз переконався, що якби керівництво країни реально взялося за вирішення проблем села, ми змогли б працювати згодом не гірше. Взагалі-то маю багато питань до української влади і політикуму. Як там у Шекспіра, музей якого також недавно відвідав: світ — це театр і всі люди в ньому актори? Та складається враження, що наша політеліта — це актори з чужого театру і ролі їм пишемо не ми з вами…
Анатолій Пундик, художній керівник обласного академічного музично-драматичного театру імені М.Старицького:
— Вважаю головним підсумком року, що нам вдалося зробити важливий крок у розумінні як своєї професії, так й існування в театрі. Позбулися колишніх внутрішніх негараздів, радикально змінилась атмосфера в колективі, це сприяло відповідальнішому ставленню кожного до роботи. Нові вистави привели в театр багато нових глядачів, хоча й залишається враження, що чимало хмельничан поки що не знають про наше існування. Сподіваюся, що наші нові роботи цю ситуацію змінять і допоможуть органічно поєднати творчий потенціал театру з внутрішньою потребою глядачів потягу до мистецтва.
Володимир Розгонюк, головний лікар міської лікарні:
— Для нас цей рік був найскладнішим за останнє десятиліття. Він змусив працювати в умовах дефіциту коштів. Довелося освоювати режим кризового менеджменту. Цього не було раніше: коли дефіцит коштів накладається на всі інші природні проблеми. Неабиякою загрозою було завчасно не подбати про навіть поточні дрібні питання. Інакше міг статися розбаланс: через перегорілу лампочку, на заміну котрої не вистачило грошей саме сьогодні, під загрозою опинялося здоров’я хворого, якому необхідно зробити термінову операцію. Відтак довелося ламати звичний формат управління, блискавично шукати нові рішення, задіювати інші напрямки.
Гаптульмунір Садиков, голова ради міської організації ветеранів України:
— Для нашої організації 2015-й був роком звітно-виборних конференцій, у ході яких первинні осередки підбивали підсумки діяльності, давали їй оцінку. Важливим стало те, що міська організація вдосконалила структуру, реалізуючи принцип: “Дійти до кожного ветерана”. На жаль, проблем лише побільшало: інфляція, стрибки цін, психологічні стреси. Рік, що минає, був роком 70-ліття Великої Перемоги, відзначення видатного історичного подвигу нашого народу. Прикро, що нині в Україні тривають процеси щодо фальсифікації історії Великої Вітчизняної війни. Нам, ветеранам, залишається лише сподіватися, що в державі відбудуться позитивні зміни і до влади прийдуть не політикани, а ті, хто дбатиме про історичну пам’ять і наступні покоління.
Степан Кушнір, громадський активіст, голова ГО “Хмельницький молодіжний клуб розвитку”:
— Ключовою подією в 2015 році, на мою думку, стали місцеві вибори, які замкнули цикл політичних змін у державі. До цього ми змінили Президента, склад Верховної Ради і нарешті владу на місцях. Власне відтепер можемо говорити про повне оновлення українського політикуму. Але чи придатний він до вирішення викликів сьогодення — побачимо у 2016 році. Головне, щоб українці, очікуючи політичних змін, самі несли ці зміни активною позицією, не стояли осторонь, адже саме він них залежить історія України.
Олег Черненко, громадський активіст, голова ГО “Хмельницька ініціатива”:
— Цей рік мені найбільше запам’ятався місцевими виборами та їх непередбачуваними результатами. Вони фактично стали приємною несподіванкою для багатьох хмельничан, які проявили свідому громадянську позицію й здебільшого не велися на подачки “гречкосіїв”. Що ж до державного рівня, то це був рік низки скандалів на фоні надто млявого проведення реформ.
Анатолій Білик, пенсіонер:
— Не секрет, що у 2015 році значно зріс градус політичної боротьби. Тішуся з того, що на місцевих виборах у нашому місті перемогла державницька позиція партії “Свобода”, а її представник Олександр Симчишин став міським головою. Дуже насторожують ситуація в парламенті, різке падіння соціальних стандартів у країні. Обурює, що реально нічого не зроблено для боротьби з корупцією, що наші керманичі не квапляться затягувати паски економії на власному прикладі. А ще турбує буквально наростання штучної русифікації, нав’язування телебаченням двомовності. Цей псевдокультурницький сепаратизм треба негайно спинити.