Чим грітиме взимку серця й душі шанувальників своєї творчості розповів хмельничанам поет, письменник, видавець Сергій Пантюк. Він завітав до нашого міста 2 грудня, презентуючи два нові видання. Зустріч зі знаним майстром пера у рамках всеукраїнського туру відбулася в обласному літературному музеї.
Чим грітиме взимку серця й душі шанувальників своєї творчості розповів хмельничанам поет, письменник, видавець Сергій Пантюк. Він завітав до нашого міста 2 грудня, презентуючи два нові видання. Зустріч зі знаним майстром пера у рамках всеукраїнського туру відбулася в обласному літературному музеї.
На творчий вечір до Сергія Пантюка зійшлися люди, які колись дали йому літературне хрещення. Серед них — редактор газети “Корчагінець”, де Сергій Пантюк друкував свої перші зрілі вірші, письменник Петро Маліш, один із перших критиків поета, заступник редактора Дунаєвецької районної газети Володимир Захар’єв, колеги й численні шанувальники.
Поділитися літературними напрацюваннями з земляками Сергію Пантюку особливо приємно, після Хмельницького його чекали у Кам’янці-Подільському та Дунаївцях, побував ще у рідному селі Сокілець, що на Дунаєвеччині.
Головними винуватцями вечора стали дві нові книжки Сергія Пантюка. Перша, як визначив сам автор, науково-фантастична повість для дітей “Вінчі й Едісон” (видавництво “Фонтан казок”), на написання якої надихнув син. Малий, коли вивчав динозаврів, так захопився, що винайшов “часоліт”, аби наживо познайомити з цими величними тваринами. Цю ідею підхопив у нього тато-літератор для нової книжки, якою вражатиме всіх дітей України. У “Вінчі й Едісоні” йдеться про те, як членом звичайної сім’ї стає справжній динозавр, котрий швидко росте і дуже багато їсть…
Книжка у твердій палітурці яскрава не тільки сюжетом, а й дизайном, ілюстраціями, навіть дорослому хочеться зазирнути на її сторінки.
Ще одна свіжа книжка Сергія Пантюка — 12 і 13 поетичні збірки “Поранений херувим” та “Оченята кольору антрациту”, які помістилися в одному виданні, створеному у видавництві “Крок”. Книжка кишенькового формату: двостороння — два боки — початки різних збірок, які, хоч і різні за змістом, доповнюють одна одну. Палітурка видання чорно-біла.
“Оченята кольору антрациту” присвячена дружині Лізі — “коханій, нареченій, посестрі і в усіх випадках незрадливій Музі”. Тут вірші найліричніші, найтепліші. В одному з них поет зізнається: “На ніжній твоїй долоньці життя причаїлось моє…”. У віршах усім розповідає, як добре “вдихати тебе — бузкову, жасминову, акацієву — як сама весна, як світ, як Всесвіт…”. У цих віршах автор відокремлює жінку від усього земного, що тривожить, нею заспокоюється, і такий настрій передає читачу.
До “Пораненого херувима”, як сам розтлумачив: херувим — воїн світла, який іде попереду, потрапили переживання автора, думки про все, що коїться нині у світі. Неспокій, війна відчуваються у віршах. Усю Україну, себе асоціює автор з пораненим херувимом, якому в груди, “повні серця”, “вгризлася випадкова куля”, йому “важко тримати крила між Богом і чортом”. Автор зізнається, що “все більше зашкалює серце”, просить “згадати про найголовніше”, що “жив винятково любов’ю”.
До цієї збірки увійшли його присвяти родичам (вірш “Немирівка” — дідусю Миколі Вознюку), видатним українцям (вірш “Кармелюк” — Борисові Гуменюку), є тут і вірш — класику “Гоголь”. Серед поезій — “20 лютого. Майдан”, де народне повстання у столиці асоціює з серединою Землі.
Привіз він для подолян і примірники вже виданих своїх поетичної “Мовизни” і “Соло для дримби”, і вже хрестоматійного роману “Війна і ми…”.
Тур Сергія Пантюка містами і містечками України — благодійний, частина коштів з проданих книг піде на потреби бійців АТО. А ще автор зініціював акцію збору книжок для Горлівського інституту іноземних мов, зрозуміло, розпочавши з власних видань.
У рамках заходу поділився і творчими планами. Каже, не за горами вихід його “Вибраних творів”, нарешті матиме омріяну “грубу книжку”. А ще разом з товаришами планує заснувати всеукраїнську літературну премію імені Івана Іова, якою нагороджуватимуть поетів-авангардистів.
Планує митець і різні благодійні акції, покликані допомагати бійцям АТО.
Каже, попри все, літературу люблять діти і дорослі, “злизують” з прилавків і його книги, українців читають і люблять за кордоном.
Молодим поетам-початківцям радить бути собою, писати по-сучас-ному, вигадувати нові слова, бути активними. Адже видавництв в Україні — море, усі чекають на оригінальних, неординарних авторів.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО