Напередодні Дня гідності та свободи, який країна відзначає 21 листопада, у музеї-студії фотомистецтва відбулось відкриття виставки світлин “Від Майдану до війни” старшого пластуна, фотокореспондента, добровольця батальйону “Айдар” Віктора Гурняка. Він загинув у жовтні минулого року, вивозячи поранених вояків у зоні АТО на Луганщині.
Напередодні Дня гідності та свободи, який країна відзначає 21 листопада, у музеї-студії фотомистецтва відбулось відкриття виставки світлин “Від Майдану до війни” старшого пластуна, фотокореспондента, добровольця батальйону “Айдар” Віктора Гурняка. Він загинув у жовтні минулого року, вивозячи поранених вояків у зоні АТО на Луганщині.
В експозиції — 30 світлин, зроблених за останній рік життя Віктора на Майдані та в зоні війни на сході країни. Тут вражаючі до сліз фото акцій протесту з голосними плакатами, побитих активістів під час “мирного” наступу, убитих на столичних вулицях Інститутській та Грушевського і аж до похоронів бійців батальйону “Айдар” на сході України (на фото).
Буремні події в країні Віктор Гурняк розкриває правдиво, його датовані фото можна вважати щоденником Революції гідності. Люди з закривавленими обличчями, десятки домовин загиблих на землі просто неба…, крізь ці жахіття пробивається і сумна “романтика” — світлини наречених на Майдані спротиву у бронежилетах, зубате усміхнене хлопчисько напівголе тішиться біля танка… Остання робота як проблиск надії, що всі смерті героїв не марні, що наївний спокій дітей, їх віра у світле майбутнє будуть виправдані.
“Світлини Віктора Гурняка нагадують, як усе відбувалося, яку ціну заплатили за краще майбутнє країни. В обличчях на фото впізнав чимало своїх знайомих — активістів Майдану”, — зазначив переможець другого туру виборів міського голови Олександр Симчишин.
На відкриття виставки приїхали й батьки та молодший брат Віктора Гурняка (на фото). Вони розповіли більше про свою кровинку.
Так, народився Віктор 1987 року на Тернопільщині. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі №27, згодом — у коледжі державного технічного університету (нині Тернопільський національний технічний університет). Працював у щоденній газеті “20 хвилин”, був редактором пластового часопису “Цвіт України”, до Пласту — національної скаутської організації — вступив у 14 років. У Тернополі очолив молодіжну громадську організацію “Фундація регіональних ініціатив”, був прес-секретарем партії “Пора”. Вистачало часу активісту і на те, щоб стати фотокореспондентом інформаційного агентства УНІАН, фотографував для Міжнародної інформаційної агенції REUTERS. З друзями заснував фотоагентство LUFA. У 2014 році приєднався до команди Інтернет-проекту INSIDER.
Звичайно ж, активіст Вік-тор Гурняк не міг залишатись осторонь подій на Майдані, був їх постійним учасником. А з початком війни став волонтером: одягав бійців “Айдару”, фотографував будні батальйону, а згодом змінив камеру на автомат… Останні знімки у його фотоапараті знайдено вже після смерті.
“К
олись приблизно чотирнадцятирічними хлопчаками побували пластуни, до яких належав і мій син, на екскурсії у Львові, відвідали, звісно, і Личаківське кладовище. Хлопці були вражені після відвідин могил борців за Україну. А Вітя зауважив, що, аби бути тут похованим, напевно, для цього треба стати героєм і, мабуть, загинути на війні. Так з ним і сталося. Тодішні слова стали пророчими: Віктор став героєм, був на війні і таки похований на Личаківському кладовищі у Львові. Тоді він не знав, яка ціна його героїзму. Нині про синові заслуги вже розказують мені, а не я. Але ніяка слава не поверне життя. Досі сподіваюся, що син повернеться живим додому, — ділиться згорьована мати Віктора Гурняка. — Залишається вірити, що синова смерть недаремна, заради гідного життя країни. Аж по серцю шкребе, коли кажуть, що нічого не змінилося і не зміниться. Люди! Все залежить від нас, ми повстали за гідне майбутнє, тож вірмо в нього і борімося далі!”
Вдома Віктор Гурняк залишив, крім батька, сестри, брата, дружину Ірину та донечку Юстинку, яка “дуже-дуже любить татка”. Про це малеча сказала у документальному фільмі режисера Тараса Химича про героя Віктора Гурняка. Там згадали його рідні, друзі, колеги, військові.
Гордий батько героя каже, хоч біль втрати невимовна, Віктор — гідний син, справжній громадянин і патріот.
Співчуття родині висловили і директор музею-студії фотомистецтва Костянтин Жданов, начальник міського управління культури і туризму Альбін Тарчевський, відвідувачі експозиції.
Віктора Гурняка уславили українською піснею його ровесники — молоді співаки-волонтери з мистецької сотні “Гайдамаки” Віктор Шайда, Марина Українець, Назарій Поляков, Марина Круть.
Фотоекспозиція Віктора Гурняка побувала й за кордоном. Уже відбулися виставки світлин у Мюнхені, Варшаві, Чикаго, багатьох інших містах. Хмельничани з фото майданівця та бійця АТО можуть ознайомитися до 1 грудня, поки триватиме виставка у музеї-студії фотомистецтва.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО