“Шановна редакціє, може, вам буде цікаво прочитати одну з американських місцевих газет? Я народилася в Галичині (батько туди відступив з військом Петлюри), але покійна мати — з Проскурова, а покійний тато — з Сатанова. В Хмельницькому від 1994 року була кілька разів, бо там живуть мої двоюрідні сестра і брат. Вони мені час від часу надсилають газети, з яких “Проскурів” подобається найбільше. Вітаю вас — Олександра Юзенів”.
“Шановна редакціє, може, вам буде цікаво прочитати одну з американських місцевих газет? Я народилася в Галичині (батько туди відступив з військом Петлюри), але покійна мати — з Проскурова, а покійний тато — з Сатанова. В Хмельницькому від 1994 року була кілька разів, бо там живуть мої двоюрідні сестра і брат. Вони мені час від часу надсилають газети, з яких “Проскурів” подобається найбільше. Вітаю вас — Олександра Юзенів”.
Ось такий лист нещодавно надійшов до нас із Нью-Йорка від пані Олександри, якій ми щиро вдячні за добрі слова про свій часопис та за український громадсько-політичний тижневик “Нова газета”, котрий виходить у США, читачем якого вона є. Це справді дуже цікаве видання, яке творить не великий, проте фаховий, а основне — патріотичний колектив журналістів на чолі з видавцем та головним редактором Валентином Лабунським. Газета формату А3 на 24 полосах наповнена цікавими публікаціями, які, звичайно, орієнтовані на українського читача в США, проте буде не менш цікавою читачам на материковій Україні. Тож принагідно зазначимо адресу електронної пошти видання: [email protected] і сайт www.novagazeta.info.
А ще пані Олександра надіслала нам фото своїх рідних, датоване 1919 роком, з якого війнуло щемним подихом історії нашого краю у роки Української національної революції 1917-1920 років. На знімку, зробленому у Проскурові, її близькі з роду Багрій: Анна, Марія та Юстин Савин.
Що повідало вам це сімейне фото, які почуття заторкнуло? Адже зроблене воно було у вихорі драматичних подій, які не обминули тоді наше місто. Не сумніваємось, викличуть у вас захоплення аристократична постава й чарівність сестер, зосередженість пана Юстина, як ми розуміємо, батька пані Олександри, у військовому однострої. Справді, подібні знімки є не лише документом епохи, вони ніби зупиняють невблаганний плин часу…
В.Сівач