Волонтер Тетяна Баско — підприємець, торгує у невеликому відділі ТЦ “Дитячий світ” вишиванками та патріотичними виробами. Любов до народних мотивів та вишивки у жінки ще зі студентських років. За освітою вона журналіст, а захоплювалась українознавством. У 1988 році заснувала клуб українознавства під назвою “Відроження” при Палаці творчості дітей та юнацтва. Працюючи з дітьми, ще більше у серці відчувала любов до рідної землі та фольклору.
Волонтер Тетяна Баско — підприємець, торгує у невеликому відділі ТЦ “Дитячий світ” вишиванками та патріотичними виробами. Любов до народних мотивів та вишивки у жінки ще зі студентських років. За освітою вона журналіст, а захоплювалась українознавством. У 1988 році заснувала клуб українознавства під назвою “Відроження” при Палаці творчості дітей та юнацтва. Працюючи з дітьми, ще більше у серці відчувала любов до рідної землі та фольклору.
Як господиня в квітнику, Тетяна Григорівна показує сорочки, сукні, віночки… Розповідає, що багато речей у її крамниці зроблено майстринями з різних куточків України. Та найбільша гордість жінки — не вишивка, а плетені дитячими та дорослими руками маскувальні костюми й сітки. Справа плетіння починалася вдома, але, за словами пані Тетяни, місця та рук бракувало, тому вирішили перенести її в “Дитячий світ”. З часом приєднались місцеві працівники та охочі хмельничани. Люди несли простирадла, гроші, а старенькі навіть ножиці з дому. “Був час, коли ми плели одночасно десять сіток на трьох поверхах торгового центру. А ще плели сітку на “Фросю”, так бійці назвали джип, на якому вирушають на завдання”, — з гордістю розповідає волонтерка.
Крім сіток, Тетяна Григорівна з іншими небайдужими жінками готували страви для бійців. “При церкві у нас є трапезна, нас збиралося 30-50 осіб і ми ліпили вареники, пельмені. Спочатку було 25 відер по 10 літрів, потім 30, а потім всі 40 відер! І передавали на фронт нашим бійцям. Влітку, звичайно, цього робити не могли, тому що спека”, — ділиться жінка.
Перед входом до її відділу помічаю коробку з пластиковими кришками від пляшок. За словами продавчині, їх волонтери збирають для переплавлення на протези бійцям. Спостерігаючи за Тетяною Баско, не помічаю в неї важкості чи втоми, лише неймовірний потік сили і, здається, що енергія б’є ключем із цієї сильної жінки. Лише видають сльози, коли під час розповіді згадує загиблих бійців та їхні сім’ї. Під час нашої розмови підходять незнайомі та вкидають гроші у скриньку, дехто просто заходить поговорити. Коли запитую, звідки стільки сили, Тетяна Григорівна з трепетом відповідає: “Дуже важливо в наш час просто залишатися людиною. Сили дає Бог, а крила ростуть, коли допомагаю іншим”.
Анастасія Лотухова
Фото автора