Відтепер у Старокостянтинові навчилися ліпити вареники для бійців АТО! Рецептура, авжеж, звичайна, знайома всім господиням, а ось спосіб обробки традиційної української страви — аби вона витримала майже двадцять годин у дорозі, а потім хлопці без мороки могли поласувати смакотою — потребує певних тонкощів. Та чи існує щось, до чого не додумаються наші кмітливі люди?
Відтепер у Старокостянтинові навчилися ліпити вареники для бійців АТО! Рецептура, авжеж, звичайна, знайома всім господиням, а ось спосіб обробки традиційної української страви — аби вона витримала майже двадцять годин у дорозі, а потім хлопці без мороки могли поласувати смакотою — потребує певних тонкощів. Та чи існує щось, до чого не додумаються наші кмітливі люди? Надто, коли бійці просять домашніх вареників! Отож експеримент з виготовлення вареників із картоплею та капустою втілився у майже сорок кілограмів готової страви. Ліпили на базі ресторану “Фієста” руками волонтерок упродовж дня, працювали у кілька змін — вкладаючи душу і здобрюючи гумором, піснями, навіть… танцями. Щоправда, як запевняють волонтерки, танці від роботи не відволікали — давали лиха закаблукам, поки місилася чергова партія тіста чи товклася картопля. Наприкінці роботи зняли пробу, аби знати напевне, чи смакуватимуть бійцям вареники. Смачно!
Партія лагоминок вирушила на Схід з місцевим волонтером Анатолієм Потербою. До слова, він завантажив і частину продуктів, зібраних по селах району волонтерською групою “Мистецької подільської сотні” при Замку князів Острозьких. Одну ж бо справу робимо: своїх хлопців годуємо!
Оксана Радушинська
Фото Петра Радушинського